Коли час починати вчити мову, щоб говорити нею як рідною? Мабуть, це питання не раз і не два чули усі викладачі іноземної мови. Ним переймаються чи не усі батьки, ведучи за ручку - а то й несучи - своїх малюків на перше заняття англійської чи німецької.

Про це пише ВВС.

Це питання не дає спокою лінгвістам і педагогам: цілі інститути б'ються як краще, легше, швидше і повніше опанувати іноземну мову.

Хтось радить вивчати мову мало не з пелюшок, хтось ратує за вивчення вже в осмисленому віці, але в одному вони одностайні - щоб говорити іноземною мовою, як рідною, вона має бути вам рідною.

Тобто, нею з малям має розмовляти хтось із батьків чи вихователів. Цілодобово, а не дві години на тиждень; постійно, а не сьогодні говоримо вдома французькою, а вже завтра забули про цю ідею, схаменемося за тиждень і надолужимо; у природному середовищі, а не у класі спеціальної школи раннього розвитку.

Інакше, на жаль, ми ніколи не говоритимемо мовою як рідною. Ми будемо говорити нею добре, можемо мати багатий словниковий запас, навіть навчимося жартувати і пояснювати будову реактивного двигуна, але саме "як рідною" - ні.

Донедавна категорія "native" переважала категорію "fluency": буцімто просто добре опанувати мову недостатньо, слід нею говорити "як рідною" і тільки тоді можна називати себе справжнім знавцем і мовцем.

На конференції присвяченій білінгвізму та мультилінгвізму, яку декілька років тому організовував Единбурзький університет, прозвучала ідея, яка перевернула моє педагогічне "я" з голови на ноги і повністю змінила моє ставлення до вивчення іноземних мов: "Найкращий час почати вивчення мови був… А, ні, стривайте, є сьогодні!".

Зал гучно аплодував, всі сміялися, а пані доповідачка - на жаль, не пригадаю її імені - продовжувала аргументовано доводити, що у кожного віку є свої переваги і можливості у вивченні мови.

І дійсно, до семи років експліцитне навчання - мука, а у двадцять куди складніше хапати мову на слух під час спілкування, діти до дванадцяти років не застосовують принцип "ціле - частина цілого" та "елемент - система" у вивченні мови, а дорослі можуть укладати з нововивчених слів словосполучення, а з них - розповідні чи питальні речення, тобто з окремих елементів вибудовують систему мови.

Вчені того-таки Единбурзького університету впродовж 20 років проводять один цікавий експеримент, який ви можете повторити вдома (обіцяю, ніхто не постраждає): напишіть на картках окремі, не пов'язані між собою логічно, слова з різних частин мови і попросіть дітей віком 8, 12 і 15 років скласти з них речення.

Ви неодмінно зауважите, що найлегше з цим завданням впорається найстарша вікова група, а найменша - сповзе під стіл з проханнями їх облишити.

А як же ж бути з акцентом, запитаєте ви. І тут ніде правди діти: немовлята чують і розрізняють усі 600 приголосних та 200 голосних, які є у всіх мовах світу.

Так, до двох років японські малюки можуть розрізняти звуки [л] та [р], а після - вже ні. Ба більше - з перших днів вони белькочуть з акцентом, імітуючи звуки, які чули в утробі матері.

Після двох років наш мозок поступово скорочує діапазон сприйняття та відтворення звуків, адже це надмірна розкіш - мати в арсеналі усі вісімсот звуків людської мови, якщо достатньо й десятої частини.

У 12 підлітки вже втрачають здатність розрізняти увесь спектр звуків і їхній мозок остаточно фіксує "стандарт", якого вони дотримуватимуться до кінця життя.

Тож з акцентом справді все складно: не встигли до дванадцяти - вже перше "Hello!" видасть, що англійська вивчена з підручника Плахотника, а не у Вестмінстерській початковій школі.

Та чи акцент насправді має таке доленосне значення? Звісно, що так, якщо ви плануєте стати диктором ВВС. Та й те: останні тенденції свідчать, що ми маємо не лише бачити на екрані звичайних людей, а й чути теж - з усіма тими прекрасними гаркавими "р", м'якими "л" та дзвінкими "з"! Адже ж не заважають вони нам у рідній мові? То чому ж би мали в іноземній!?

Тож починати вивчення мови ніколи не пізно. Головне - не кидати вже за тиждень.