12 серпня виповнилося б 90 років Григорію Семеновичу Левченку – видатному українському хоровому диригенту, композитору і педагогу, заслуженому діячу мистецтв України, професору Полтавського національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка, засновнику та керівнику українського народного хору «Калина».

Народився геній сучасності у Грабарівці Пирятинського району в лихому й голодному 1933 році, і тільки диво врятувало для матері й багатьох поколінь українців малого синьоокого Гриця. А спочив Маестро після тяжкої хвороби торік у Полтаві.

З 1979 року працював у Полтавському педагогічному інституті (нині університеті) на посадах художнього керівника українського народного хору «Калина», старшого викладача (1981—1987), доцента (1987—1992), професора (з 1992), завідувача кафедри музики і співів (1982 – 2004), з 2004 року — професор кафедри музики Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. Та це сухі рядки з трудової біографії, а насправді все було набагато складніше, гостріше, глибше і цікавіше…

Ще у 1921 році в Полтавському інституті народної освіти втілював ідею формування національної культури молоді видатний композитор, музикознавець, етнограф Василь Верховинець. Із сімдесятих років минулого століття традиції формування майбутнього педагога на найкращих зразках вітчизняного мистецтва продовжив професор кафедри музики, Григорій Левченко. Його ім’я ще при житті занесене до книги «Митці України», «Імена України». Григорій Семенович один з кращих хормейстерів в нашій державі, його досвід – це справжній скарб у культурному надбанні української нації. Створений на базі психолого-педагогічного факультету та очолюваний Левченком упродовж 45 років український народний хор «Калина»  знаний не лише в Україні, а й за кордоном. Калинин зустрічали оваціями у Швейцарії, Австрії, Німеччині, Бельгії, Франції, Голландії, Італії, Болгарії, Польщі, та Туреччині. Кожна поїздка українського народного хору «Калина» супроводжується захопленням і шаною до України і українців. Завдяки голосам калинян та їх керівника Григорія Левченка  добра слава українства множилася й продовжує множитись світом.

Потрібно неймовірно любити людей загалом і власний рід, отчину свою, аби стільки років присвятити пошуку пісенних скарбів, цього неймовірного повсякчасного літопису народу. Цю кількадесятилітню етнографічну експедицію Григорія Левченка можна сміливо порівнювати з епохальними хрестовими походами іменем віри – результат схожий – утвердження споконвічних моральних ідеалів у свідомості прийдешніх поколінь.

«Якщо говорити про роль популяризації Полтавщини в світі, то хор «Калина» зробив більше, ніж усі політики разом узяті»,  – переконаний видавець Іван Момот.

«Я знаю всіх людей, які пішли стежкою, усіяною лише добром, повагою до людей, і ніхто з них зла ніколи не чинив. Думаю, це результат тієї виховної роботи, яку проводив Григорій Левченко, який вчив нас жити», – згадує свого наставника й доброго друга, якого вважає другим батьком, начальник відділу зв’язків з громадськістю УМВС в Полтавській області Юрій Сулаєв.

«По суті, це були уроки ставлення керівника до своєї роботи, до калинян, вимогливе, іноді емоційно-імпульсивне, але завжди добре. Ніхто ніколи не ображався на те, що Левченко емоційно може комусь розказати, що не туди затягнув, або спізнився на репетицію, або, не дай Боже, не вийшов на концерт, але всі прекрасно розуміли, що він переживає за свою справу», – пригадує ректор ПУЕТ Олексій Нестуля, який теж деякий час співав у хорі «Калина».

Таким він і постає, Григорій Левченко, для нас – самовідданий лицар-наставник, якому гідність завжди важить більше золота, мудрий, як легендарні лірники минувшини, із хлопчачою цікавістю в глибині неймовірно синіх очей, що занадто багато бачили за життя болю й кривди, але наш піснетворець залишився незборимим оптимістом, чиє серце бринить колоритними, життєствердними мелодіями.

Пісня тамує душевнi болi, множить сили у боротьбi. У нiй повсякчас можна почути рiдний серцю голос Батькiвщини, вловити вiдлуння почуттiв та затаєних думок, золотий промiнь надiї, слово мудрої поради i тихої ласки. Тим-то українці гаряче люблять свою пiсеннiсть, пишаються нею перед свiтом. Пройнята любов’ю до рiдної землi, пiсня опоетизувала не тiльки людину, а й нашу природу. У чудових пiснях i думах народ оспiвав вiдважних оборонцiв матерi-Вiтчизни. Героями дум виступають люди мужнi, смiливi, благороднi, сильнi духом, з серцем, сповненим любовi до рiдного краю. Ми виспівали свою історію, наче шиття на рушник поклали свою вдачу і долю в рядки народних пісень. І це не лише традиція, а великою мірою і сучасне наше життя.

«Держави, не тільки Європи, а й світу, відчули й почули сильний голос України, голос «Калини», яку створив і веде по життю  ця мудра людина. Завжди усміхнений, завжди щирий і добрий, в пошуку й спішить – такого я пам’ятаю Григорія Семеновича. І не тільки зарубіжні держави, а й немає куточка по Україні, де б не побував він зі своїм великим дитям – і завжди повні зали й майдани там, де дарує пісню «Калина». Я дуже горджуся нашою справжньою чоловічою дружбою. Пам’ятаю кожну годину нашого спілкування.  Чи то на дачі в колі друзів, чи в кабінеті разом із керівниками Калини, або в Полтавському міліцейському главку, де частим гостем був Григорій Семенович. Він приходив туди не зі своїми бідами, він спішив допомагати іншим. І робив це щиро, кожен день хвилюючись, як перший раз.   Його принципом було – спішити робити людям добро», – тепло згадує великого митця народний депутат України, генерал-лейтенант Михайло Цимбалюк.

Настільки багатогранна подача мистецтва педагогом Григорієм Левченком, не просто українського, а світового рівня, що людина, яка  потрапляла до хору «Калина», автоматично розширяла кругозір, навіть у навчальному сенсі сама участь і праця в колективі, а Григорій Семенович умів організувати цю роботу – все призводило до того, що Європа аплодувала стоячи. А сам митець в розмові мені зізнавався: «Та хто його знає, чи тому вчу… Я їм кажу, дітки, обирайте…». І вони обирали, дітки ставали хорошими людьми, навчали інших, а до «Калини» по науку до Левченка приводили вже своїх дітей.

«На кожному з нас лежить печать нашого вчителя, а на кожному калинянинові лежить печать Григорія Левченка, він тисячі випускників духовно впотужнив, зробив небайдужими, вони не скоять зла, не подумають про грішне, вони високодуховні, високоморальні», – впевнений вчений-мовознавець, академік Микола Степаненко.

Історія твориться нашим поколінням. Один з тих, хто 89 років самовіддано гартував дзвінкий потужний голос українського народу – Великий Полтавець – Григорій Семенович Левченко.

Світла пам’ять, Вчителю… Ваша душа помножилася на тисячі голосів…

Марія Бойко