Пройшовся вулицею Чупринки, де колись мешкав, і згадав блог Чаплінського, де він, корчачи із себе великого антісовєтчіка, розповідав про «колєгу» Брежнєва, першого секретаря львівського обкому, тов. Добрика. Чому згадав? Мало хто вже пам‘ятає, а "юнци" урбанічні та соросні - тим паче, що дуже багато львів‘ян мешкали у підвалах, і саме «велике будівництво» тов. Добрика їх вивело звідти.

Ні, це не підвали, де тримають бульбу та квашення, це житлові приміщення в будинках, що побудовані до 60-их років.

Так, так, не тільки австрійська та польська будова передбачала підвальне житло, а й до хрущовська совітська також.

І десь тільки в 1984 році з підвалів виселили всіх, хто там жив. І поселили в ті новобудови - від Топольної до Наукової, від Левандівки до Сихова, від Пасічної до Рясного.

На фото є вигляд тих підвалів, в яких мешкали люди, яких я пам‘ятаю з дитинства, там жили мололі сім‘ї, одинокі старі, каліки, ветерани без рук, без ніг, і що цікаво - сім‘і карликів, тобто маленьких людей.

Щодо карликів, то цікаво, що в дитинстві їх я бачив досить багато, бавився з їхніми дітьми, а зараз маленьких людей зовсім не видно... їх вже немає чи мені не потрапляють на очі?!

Повернусь до фото. Там видно, що окремі вікна замурували і лишили тільки «слухові», на окремих є ще автентичні решітки, також видно, що ями (заглиблення) біля вікон з часом засипали, зробивши більшим простір для хідників, але є ще ями не засипані і можна на фото це побачити те, як саме виглядали вікна підвалів, і вони були у кожному житловому підвалі.

Хочу звернутись до молоді. Ідучи повз старі будинки і дивлячись на підвальні вікна, окремі з них вже давно замуровані, знайте, тут, за цими вікнами, колись вирувало життя, десятки, якщо не сотні тисяч львів'ян у цих підвалах провели своє дитинство і молодість".