371 рік тому військо гетьмана Богдана Хмельницького вже стояло під стінами Львова взявши його в облогу. Після нищівної поразки під Пилявцями розбиті польські частини втікали на захід, а армія Хмельницького демонструючи свою силу вступила в Галичину. Двісті тисяч козаків і кримських татар оточили Львів і готувались до його штурму.

Про це пише Військова історія‎

І далі: "Керівники розбитого коронного війська на чолі з князем Яремою Вишневецьким, русином, котрий ще юнаком перейшов на католицтво, на нараді, яка відбулася в Бернардинському соборі, звернулися до мешканців з проханням про допомогу. Львів’яни кинулися рятувати своє місто: монастирі жертвували золото і оздоби, львівські жінки — свої коштовні прикраси, купці віддавали для війська гроші й товар, і навіть бідні міщани складали свій останній гріш, свято віруючи, що все це піде на оборону Львова. Загалом було зібрано величезну на той час суму - більше мільйона злотих.

Однак незабаром після цього Вишневецький зі своїм військом, прихопивши казну, втік зі Львова до Замостя, фактично, залишивши місто напризволяще. Львів охопила паніка, багаті патриції намагались втекти з приреченого міста, разом із ними декілька сот міщан. Але тут же за мурами міста вони потрапляли до рук татар. Сила-силенна козацького і татарського війська, а також озброєних селян були рішуче налаштовані увірватись до Львова, пограбувати і знищити його.

Місто було досить добре укріплене оборонними мурами і Хмельницький розуміючи, що легко взяти його не вийде, перейшов до тактики переговорів. Посланець передав міській владі листа від гетьмана, в якому той вимагав видати всіх іудеїв міста разом із їх майном. Скоріш за все Хмельницький мав певні сентименти до Львова, оскільки в молоді роки вчився тут у Єзуїтській колегії. Місто цей факт хотіло використати і відрядило на переговори із Запорізьким гетьманом його колишнього наставника, професора Анджея Мокрського. Ймовірно, що він і переконав свого колишнього учня задовольнитися викупом, і місто погодилося впустити у свої стіни двох представників - від гетьмана і від кримського хана, аби вони змогли оцінити, скільки ж місто може заплатити викупу.

Декілька днів Львів гостив українського полковника Головацького і татарського обозного Піріс-Агу. Львів’яни обсипали експертів подарунками: срібними шаблями, оздобленими рубінами, золотими пасами і грошима, аби вони доповіли своєму командуванню, що місто є бідним і великого викупу заплатити не зможе. В підсумку викуп обійшовся Львову в суму, яка була майже втричі меншою від тої, яку місто зібрало для Вишневецького. Після цього українсько - татарське військо, зробивши за наказом гетьмана три залпи із гармат по місту, відійшло від його стін і рушило в бік Замостя.

На картині Яна Матейка Богдан Хмельницький і Тугай-Бей біля Львова під час його облоги в жовтні 1648-го року. Зверху на хмарині ченець-бернардин блаженний Ян Дуклі, який за легендою явився Хмельницькому як знамення того, що йому не завоювати Львова".