У середу, 30 квітня, Львів попрощається з військовослужбовцями Віктором Власенком та Ігорем Ткаченком, які захищали Україну від російських окупантів. Мерія закликає мешканців та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.

Зранку о 08:00 відбудеться прощання з Ігорем Ткаченком у родинному помешканні в селі Коросно (вул. Шевченка, 5).

Чин похорону Ігоря Ткаченка та Віктора Власенка розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла у Львові. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Обох полеглих захисників поховають на Личаківському кладовищі. 

Біографічні довідки захисників 

Віктор Власенко (11.03.1993-29.03.2025) Уродженець міста Суми.

Навчався у Комунальній установі «Сумська класична гімназія Сумської міської ради» (колишня Олександрівська гімназія). Згодом із відзнакою закінчив фізико-технічний інститут.

Протягом декількох років працював у міжнародній компанії «Coursera», де пройшов шлях до посади операційного директора.

У 2019 році переїхав до Львова, тут впродовж останнього часу працював у компанії «Taxer». Захоплювався літературою, бігом, брав активну участь у марафонах. Любив розв’язувати головоломки та долучатись до турнірів з інтелектуально-психологічних ігор. Мріяв мандрувати світом.

Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від окупантів до лав 12-ї бригади оперативного призначення імені Дмитра Вишневецького Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Виконував бойові завдання на Донецькому напрямку фронту.

У Віктора Власенка залишилися батьки, брат та наречена. 

Ігор Ткаченко (03.05.1978-27.04.2025) Уродженець села Коросно Львівської області.

Навчався у Короснянському закладі загальної середньої освіти І–ІІ ступенів, згодом здобув фах у Вищому професійному училищі №20 міста Львова. Після завершення навчання проходив строкову військову службу у складі військової частини А0226.

У 2014 році добровільно став на захист Батьківщини від російських загарбників. Брав участь у бойових діях у зоні проведення антитерористичної операції на Луганщині та Донеччині у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила.

Після повернення з фронту працював у Львові, а згодом – у Королівстві Бельгія. Однак із початком повномасштабного вторгнення російської федерації без вагань повернувся в Україну та добровільно долучився до 125-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління «Захід» Сил ТрО Збройних Сил України.

Брав участь у бойових діях у найгарячіших точках Харківської, Сумської, Донецької та Запорізької областей. Виявив неабияку мужність і людяність – ризикуючи власним життям, виніс із поля бою тіло загиблого побратима, аби той був похований із гідністю.

За словами близьких та бойових товаришів, він залишався прикладом сили духу – спокійним, врівноваженим, завжди готовим підтримати інших. Мав непохитні патріотичні переконання, твердо вірив у справедливість і право України на свободу.

В Ігоря Ткаченка залишилися мама, донька, брати та племінниці.