Її мати була впевненою, що колись Джекі напише книжку. У шість років вона зачитувалася Чеховим. У коледжі — виграла приз від журналу Vogue на конкурсі Prix de Paris за низку своїх есе.

Перша робота чекала на неї в щоденній газеті. Хоч не сталося, як гадалося, проте шлях «королеви Камелота» все ж не звертав із книжкового плаю.

Читаючи її біографію, часом здається, що доля заздалегідь готувала для дівчини костюм Першої леді. Жаклін професійно їздила верхи. Уперше її посадовили на коня ще в однорічному віці. А в одинадцять років вона вже була призеркою кількох національних змагань. Ще одним захопленням виявися балет. Вона брала уроки класичного балету в Metropolitan Opera House.

Юнацькі роки Джекі провела в Парижі. Там вона жила в прийомній родині та практикувала французьку. Пізніше вона напише: "Я полюбила цей рік більше, ніж будь-який у моєму житті. …Я навчилася не соромитися голоду знань, який я завжди намагалася приховати, і я приїхала додому рада почати тут усе спочатку, але з любов'ю до Європи, яка, я боюсь, ніколи вже не залишить мене".

Її професійний шлях розпочався в щоденній газеті The Washington Times-Herald. Тоді Джекі працювала як camera inquiring girl: себто, ставила гостро розумні запитання пересічним перехожим на вулиці і робила їхні світлини. З-поміж її респондентів був і Річард Ніксон. Як кореспондент вона висвітлювала першу інавгурацію Ейзенхауера та коронацію Єлизавети другої.

Та роботу кореспондентки довелося покинути після того, як на одному з проханих обідів вона познайомилася з Джоном Кеннеді, тоді ще сенатором від штату Массачусетс. Інтелігентність та освіченість дівчини полонили майбутнього Президента США. І от за вісім років Жаклін стала Першою леді.

Репутація її чоловіка багато в чому завдячувала позитивному впливові дружини. Пані Кеннеді заохочувала Джона написати книжку про американських сенаторів, які ризикнули своєю кар'єрою у боротьбі за власні переконання. Книга "Profiles in Courage" таки побачила світ. А в 1957 році її відзначили Пулітцерівською премією за біографію. А під час президентської кампанії Джекі вела щотижневу колонку "Campaign Wife".

Як справжня жінка-господиня, Кеннеді взялася за облаштування сімейного гніздечка. У її випадку це був Білий дім. З веранди на третьому поверсі вона зробила початкову школу для дочки та 12–15 інших дітей. Тоді ж у резиденції з’явилися плавальний басейн, гойдалка та дерев'яна хатинка на галявині.

Дбала Перша леді і про міжнародний статус Будинку президента США. З її ініціативи був започаткований Комітет образотворчого мистецтва Білого дому з посадою куратора Білого дому. Жаклін, заручившись потужною підтримкою, зібрала видатні витвори американського мистецтва, меблі з усіх куточків Сполучених Штатів. Багато предметів, до речі, належали колишнім президентам та їхнім родинам. Згодом вони стали окрасою громадських кімнат Білого дому.

Однак, декорації не могли затьмарити особистості Жаклін. Телетрансляцію її екскурсії відреставрованим Білим домом подивилися 80 млн американців! За це Перша леді здобула почесну нагороду Еммі.

Смерть чоловіка, а згодом нахабне втручання ЗМІ змусили жінку забути про себе. Діти і скорбота — усе з її життя, що могло потрапити в об’єктиви журналістів. Редакторську кар’єру довелося закинути. Однак, ненадовго.

Якось за кавою подруга запитала: "Ти знаєш Томмі Ґіунцбурга, чому б тобі не поговорити з ним?". Томмі був президентом видавничого дому Viking Press і однокласником зведеного брата Джекі. Та квапитися з омріяним улаштуванням на роботу місіс Кеннеді не збиралася. Останній поштовх дав письменник Дж. Бреслін — давній друг: "Ти повинна працювати редактором. Чи ти збираєшся тільки відвідувати заходи все життя?"

"Ви не зовсім готові бути редактором. Річ не в тім, що у Вас немає таланту чи вміння для цього. Проте, у Вас немає знань та досвіду. І Ви, я думаю, постраждаєте у видавництві, адже там є конкуренція з іншими редакторами. Але що я пропоную — це посада редактора-консультанта", — такими були слова Ґіунцбурга. Вона погодилась. 200 доларів на тиждень. Обов’язок — вишукувати майбутні книжки.

Першою книгою для неї стала "Пам'ятай леді". Супровідний том до Американської дводенної пересувної виставки про роль жінок в Америці 18 століття. Потім був ілюстрований том In the Russian Style.

Працюючи в Doubleday, Жаклін вдалося видати автобіографію Майкла Джексона "Місячна хода". Чотири роки вона переконувала поп-короля написати цю книгу. Перший тираж – 500 000. Беззаперечний бестселер the New York Times.

Не менш успішну співпрацю редакторка мала з балетмейстером Гелсі Кіркленд, явивши світові ще один бестселер – критично відомі мемуари "Танці на моїй могилі".

За 19 років своєї діяльності вона опрацювала приблизно сотню книжок художньої та нон-фікшн літератури. Критику та зауваги до авторів вона висловлювала у витончених редакційних листах. Бралася вона також і за дизайн обкладинок. Остання стадія раку не змогла завадити її професії: рукописи супроводжували її до останніх днів…

Джекі завжди вважала автора зіркою книги і прагнула залишатися в тіні. Цікаво, що відчували читачі, читаючи книгу з рук Першої леді, ікони стилю та жіноцтва?

Джерело - mediajour.zzz.com.ua