Поряд з надмірними пересторогами маємо твердження про абсолютну безпечність генетично модифікованих організмів. Де ж правда?

Власне, як щодо кожної відносно нової технології, міфів достатньо як з вуст прихильників, так і опонентів. Отож, їсти чи не їсти ГМО? Хай яка відповідь на це питання, але знати про переваги і загрози таких продуктів конче потрібно.  

Отже, на питання WN відповідає доктор ветеринарних наук Маріян Сімонов.

– Генетично модифіковані організми – поняття, овіяне міфами. Чи можете Ви пояснити, що таке ГМО, аби зрозуміли навіть найменші? І які продукти найчастіше стають «жертвами» втручань?

– Якщо дослідники беруть гени, які кодують певну спадкову інформацію, і переносять їх у генотип іншого організму – тоді й з’являються генетично модифіковані організми. На сьогодні така технологія можлива як в межах одного виду, так і між видами (трансгенні організми), зокрема від тварини до рослини. Найбільше генетично модифікованих організмів серед рослин (соя, пшениця, кукурудза, овочі). Генотип тварин модифікувати важче.

– Суспільство такі продукти сприймає як щось апріорі негативне. Чи є потенційна користь від використання ГМО, окрім комерційної вигоди?

– Очевидно, винайшли ГМО, аби подолати проблеми. Перша проблема – найбільша – подолання голоду в світі. Населення зростає, нас уже приблизно 7 мільярдів, а 2100-му році населення становитиме більше 10 мільярдів. Відповідно їжі потрібно більше, а тому необхідно підвищити врожайність. Крім того, є ще економічний ефект. Кожен фермер, який має клаптик землі, прагне максимум прибутку. Раніше для цього створювали нові сорти, займались селекцією рослин. Однак селекція – дуже довгий і трудомісткий процес. Є інший варіант – взяти корисні гени, перенести і отримати кращу врожайність. Це перший плюс.

По-друге, наприклад забезпечення інсуліном. Ще в 70-их роках були спроби синтезувати інсулін у бактеріях.  Люди з цукровим діабетом повинні отримувати інсулін ззовні. Є можливість хімічного синтезу, але це приблизно 170 хімічних реакцій – це важко і дорого. Другий варіант – брати його з підшлункової залози у свиней. Зараз же його можна синтезувати за допомогою генетично модифікованих бактерій, наприклад на базі Escherichia coli.

Ще одне – частину речовин, які позначають на продуктах харчування буквою «Е» (наприклад, Е-621 – глутамат натрію) – теж можна отримувати за допомогою ГМО, а не хімічним способом. Це простіше і дешевше. Ту саму бактерію запрограмують і вона буде синтезувати потрібні речовини.

Також є ще не втілені ідеї, де ми можемо використовувати цю технологію. Візьмімо проблему йод-дефіциту. Можна, вочевидь, придбати медичний препарат. Інший варіант – створити генетично модифіковану корову, яка буде давати молоко, в якому, порівняно з немодифікованим,  буде в 10-20 разів більше йоду. Це стосується не лише йоду. Генетично модифікована корова може давати молоко, яке не викликає алергії. Одна з найрозповсюдженіших алергій – на білок коров’ячого молока, тож можна спробувати його змінити. Це позитивні сторони.

Такі переваги зафіксовані й у міжнародних договорах: Картахенський протокол передбачає допомогу країнам, які не можуть, наприклад, подолати голод і пропонує вирішувати проблему, залучаючи й технологію ГМО. Отож, завдяки ГМО ми можемо подолати голод, збільшити економічну ефективність, отримати більше продукції чи нові її види, медичні препарати і багато іншого.

– Тоді ж звідки у генетично модифікованих організмів радше загрозливий «імідж»? Чи ажіотаж не є перебільшеним і штучно спровокованим?

На сьогодні створення ГМО і їхнє доведення до промислового використання є доволі тривалим і проходить через багато процедур, перевірок і лабораторних тестів. Розвинуті країни роблять все можливе, щоб не допустити сумнівної продукції, часто зупиняють виробництво таких організмів. Завдяки цьому ГМО, як правило, не мають швидкого негативного ефекту. Але є один нюанс. На планеті ще нема покоління людей, яке би постійно харчувалось ГМО. Перший генетично модифікований продукт (томати) потрапили вперше на полицю супермаркету у США приблизно у 1994 році. З того моменту їх ставало все більше. Однак немає ж людей, які їдять лише ці продукти. До того ж, генетичні зміни можуть проявитись вже у нащадках. Такого далекосяжного впливу наразі ніхто спрогнозувати не може. Так, дійсно, проводилось багато експериментів на лабораторних щурах чи мишах, але я знаю зі своєї лабораторної практики: дуже часто результати експериментів, отримані на тваринах, кардинально відрізняються від впливу того ж чинника на людину. Ми різні. Якщо швидкий негативний ефект принаймні можна дослідити і необхідні значні зусилля, щоб продукт допустити на ринок, то наслідки через покоління – передбачити неможливо.

– Один з найрозповсюдженіших аргументів проти ГМО – що вони викликають алергію. Чи варто остерігатись алергікам?

Не все так однозначно. На сьогодні в Україні прийнятий новий закон про маркування харчових продуктів. Згідно з ним, всі виробники повинні вказувати у складі інгредієнти, які викликають алергію. Є перелік продуктів, які у разі їх використання, мають бути зазначені окремим шрифтом (глютен, арахіс, лактоза, мед, горіхи тощо). Але одного разу у Німеччині вирішили створити генетично модифіковану сою (один з найпопулярніших продуктів для генетичних модифікацій). Їй перенесли ген бразильського горіха, який є сильним алергеном, тоді як соя не входить у згаданий перелік. Отже, відповідно до українського чи європейського законодавства ми не будемо вказувати сою як алерген. Ми можемо таким чином викликати алергію в споживача, який прочитає склад уважно і не знайде там причини не вживати продукт. Тому ГМО і справді може бути причиною виникнення нових алергій.

– Які є побоювання стосовно ГМО?

Дуже часто створюють нові ГМО-сорти, щоб вони протидіяли негативному впливу. Як збільшити продуктивність? Забрати бур’яни, допомогти пережити посуху, усунути цілу групу мікроорганізмів, комах, щоб не заважали рости. Були такі експерименти: взяли знову ж таки сою і ген скорпіона, який дозволяє йому протидіяти найсильнішим отрутам у світі. У результаті можна взяти ударні дози хімії і винищити все: бур’яни, зайві бактерії чи комахи, гризунів, а наша соя виживе. Все було б непогано, але соя ті токсини у собі накопичує.

– Чи є якась альтернатива цим двом крайнощам?

Селекція, тобто покращення якості рослин, як було раніше. Або ж вирощування ГМО-рослин, але з жорсткими вимогами законодавства і маркуванням. Тоді буде вибір, що вживати.

Припустімо, Ви візьмете в саду у бабці яблуко, і для порівняння – яблуко з супермаркету, завезене з екзотичної країни. Якщо викинути недоїдки під дерево, що швидше зігниє? Яблуко з дерева бабці. Мікроорганізми під деревом звикли його переробляти, а до іншого ще треба адаптуватись. Так і тут. Це щось нове і трохи інше, до нього треба адаптуватись. Не можна узагальнити, що ГМО буде безпечнішим: порівнювати треба конкретні організми.

Побоювання номер три. Генетично модифіковані рослини можуть спровокувати появу супер-бур’янів. Збоку культурної рослини росте бур’ян, неокультурений споріднений вид корисної рослини. Ми генетично створили стійку рослину. Відбувається перехресне запилення через вітер чи комах, яке від нас не залежить. Бджілка перенесла пилок і разом з ним - частину генетичного матеріалу на бур’ян. Через кілька років отримуємо надстійкі бур’яни, які спровокують потребу в нових видах пестицидів, більш токсичних. Бур’яни і без підсилення стійкіші за культурні рослини. Це стосується насамперед аборигенних для певної території культур, наприклад цукрового буряку для України: з його дикоростучим спорідненим видом уже дуже важко боротись.

І одна з найважливіших проблем: коли ми вирощуємо генетично модифіковані рослини, нехотячи втручаємось в біоценоз, співжиття. Тобто є мікроорганізми, яких їдять більші організми і так далі. Якщо ми усуваємо завдяки стійкості одну групу, то відповідно зникають через брак харчів інші. Порушується цілий ланцюг. Хто займе проміжні ланки, яким буде той трофічний ланцюг – важко передбачити. В незначних розмірах це не критично. Але таких сільськогосподарських угідь за припущеннями роззосереджено вже близько 9% на планеті. Що буде, якщо стане 90%? Лише орієнтовно у 5 країнах заборонено використання і вирощування ГМО. Є ті, де дозволяють використання, але забороняють вирощування через загрозу бур’янів. А є навпаки: борються з вживанням, але вирощують для експорту.

Наступне: трансгенні рослини (коли, наприклад, ген тварини переносять у геном рослини) переходять міжвидові бар’єри. Відтак ми отримали сою з геном скорпіона, потім, припустімо, отримаємо яблуко з геном жаби, а потім отримуємо щось середнє – ще один вид, який знову ж таки втрутиться в харчовий ланцюг. Можна перестаратись.

– Але ж зміни неминучі через еволюцію?

– Звичайно, є такий аргумент людей, які за ГМО: наш геном і так постійно міняється. Візьмімо томат 200 років тому в Європі і теперішній томат. Ці культури різні, я згідний, але цей процес еволюційний, він відбувається потрохи і ми за цим слідкуємо. А втручання в геном – це вже революційний процес, який ми прискорюємо. При тому лише окремі трофічні групи, а інші не міняємо. Тому, враховуючи всі «за» і «проти», світова спільнота вирішила так: «Споживач має право вибору». Якщо я згідний вживати ГМО, ніхто не може мені заборонити його придбати. І навпаки. Для цього потрібні дві передумови. Перша – обов’язкове маркування. Споживач повинен легко в цьому розібратись. Друга – відстеження. Виробники повинні завжди знати, звідки походить сировина і в якій партії вона використана. Не може сировина випадково потрапити в іншу одиницю товару: простеження ведеться від постачальника до споживача.

– Щодо маркування: чи належно в Україні споживач поінформований? Як часто трапляються маніпуляції?

– Не все так погано: в Україні одні з найжорсткіших у світі вимог щодо маркування ГМО. Навіть потрібно маркувати ті товари, де в принципі не може бути ГМО: сіль, питна, мінеральна вода.

– Це доцільно, на Вашу думку?

– Так. Дозволяє обмежити можливості вишукування певними виробниками дір в законодавстві, щоб обходити цю вимогу. Ваш продукт вважатиметься таким, що містить ГМО, якщо в ньому цих  організмів більше, ніж 0,9%.Такі тісні рамки тому, що, скажімо, той же глутамат натрію – інгредієнт, який не є основним в продукті, - може бути отриманий шляхом генетичних модифікацій. Споживач повинен знати, що він споживає.

– Часто позначку «без ГМО» сприймають як безумовний доказ користі та органічного походження продукту. Відтак споживачі не звертають увагу на склад. Чи потрібні інші помітні позначки, як от «без пестицидів»?

– Органічний продукт і «Без ГМО» - різні речі. Напис «Органічний продукт» ставить особливі вимоги до екології, натуральності, наприклад віддаленості від трас чи інших джерел забруднення. Вже зроблено окремі необхідні кроки – вимоги про більший шрифт, зазначення інгредієнтів у порядку зниження їх відсоткового вмісту в продукті, перелік алергенів у маркуванні,  - але вони мінімальні. Якщо в продукті какао-бобів – 1%, а рослинної олії – 90% - написати навпаки не можна. Якого інгредієнту більше в продукті – той має бути першим. Виробник не має права написати, що продукт без ГМО без підтверджуючих досліджень.

– Стосовно досліджень: чи вони доступні для підприємців? Які є наслідки для підприємця, який таких досліджень не проводить, а просто впевнено зазначає «Без ГМО»?

– Зараз створена Держпродспоживслужба, яка контролює безпеку всіх харчових продуктів на ринку України. Вона об’єднала в собі функції захисту прав споживача, ветеринарного та фітосантарного контролю. Раніше цей орган був обмежений законодавством. Однак зараз воно вдосконалюється, тому служба може працювати. Прийняті, доцільні, як на мене, закони про інформацію для споживачів харчових продуктів, нова редакція закону про вимоги до їх безпечності та якості. В розвинутих країнах виробники продуктів харчування бояться, більше ніж податкової інспекції, якщо з’ясується, що вказане на етикетці не відповідає вмісту. Це фальсифікація, яка тягне серйозну відповідальність. Прогалини в попередньому законодавстві допомагали окремим виробникам уникати відповідальності. Зараз лабораторний контроль, чи зазначене відповідає внесеному, детальніший. Підприємцю необхідно контролювати продукт ще на рівні сировини. Якщо він має якісні посвідчення від постачальника і знає, що там ГМО нема, то на виході воно ГМО не стане. Раніше оператором ринку вважався лише виробник, тепер ж відповідальними за продукт рівноцінно є і виробник сировини, і продукту, і транспортер, і реалізатор. Однак йдеться про безпеку продукту, а не якість.

– Ті ж самі правила стосуються імпорту?

– Всі товари повинні відповідати українському законодавству і бути сертифікованими. Щоправда, товар з ЄС може не проходити контроль за умови наявності Євросертифікату.

– Отже, ГМО - дорога і складна технологія. Чи у нас достатньо фахівців, які в промислових масштабах можуть це модифікувати?

– Це в основному завезені продукти, а не масова практика. В Україні більше займаються селекцією. Однак вирощують на експорт. Окремі земельні ділянки використовують для оренди, наприклад для модифікованої картоплі для ринків Європи.

– Розповсюджена думка, що вживання в їжу ГМО призводить до змін у геномі споживача, чи наприклад до генетичних збоїв плоду при вагітності. Це правда?

– При вживанні пшениці курка пшеницею не стає. Ми постійно вживаємо чужі гени, наприклад у м’ясі, але не тут корінь зла. Продукт одній людині не зашкодить, а в іншої спровокує алергію, про яку споживач не здогадується. Теоретично, скажімо, вагітна жінка може з’їсти щось таке, що викличе мутацію плоду, але причиною буде не сам змінений геном, а те, що з ним в результаті відбулось. І навпаки – не модифікований томат з нітратами викличе не менші проблеми. Це дуже індивідуально. 

– Ракові захворювання теж є генними мутаціями. Чи є причиновий зв'язок між їхнім розвитком і вживанням ГМО?

– Так звані канцерогени, які викликають ракові захворювання, є дуже різноманітними: це і забруднене повітря, і опромінення від мобільних телефонів, і рослинні олії – будь-який фактор  може вплинути. Проблема онкології - двояка: це і дія канцерогенів, і внутрішні зміни в організмі. Є ще і третє: я не впевнений, що ракових захворювань колись було менше. Просто не завжди їх діагностували. Методи стали точніші і виявляють хвороби швидше. Генетично модифікований організм, який накопичив у собі токсини, безумовно, може бути канцерогеном, але це не можна узагальнити. Лише взявши окремий вид модифікації, є нагода спрогнозувати наслідки. Стверджувати, що всі генетично модифіковані організми викликають чи не викликають рак, не можна.

– Можливо, етичні сумніви ГМО пов’язані з побоюванням можливості втручань у геном людей? У 2018 році такі спроби були в Китаї.

– Є велика категорія наукових досліджень так званого подвійного використання. Коли намір добрий, але паралельно хтось його використовує для поганих цілей. Є хороші мотиви, наприклад подолання генетичних захворювань. А де гарантія, що завтра не фінансуватимуть дослідження для покращення бойових можливостей? Треба бути дуже обережним. Дослідження з реконструкції вірусів, клонувань, стовбурових клітин людини можна проводити, але в специфічних умовах, щоб не було витоку інформації. Зокрема, ми хочемо навчитись конструювати віруси з різними цілями, але при тому не можемо їм протидіяти чимось на кшталт антибіотика. А що буде, якщо експерименти вийдуть за межі наших планів? Ми, людство, надто мало знаємо, як цьому протидіяти і як зробити це безпечно. До того ж, якщо насіння генетично модифіковане, всі наступні покоління будуть такими ж. В майбутньому цьому не зарадиш. Повернення назад – це знову втручання в геном.

– А які зараз тенденції в науці стосовно ГМО? І який Ваш загальний висновок?

– Потрібен дуже жорсткий контроль на всіх етапах перед впровадженням таких технологій у виробництво. Непоодинокі випадки, в Україні також, коли культуру затвердили, дозволили для промислового виробництва, а потім винищували всю. Методи лабораторної діагностики та оцінки теж вдосконалюються. Ми можемо прогнозувати за рахунок лабораторних тестів на тваринах, комп’ютерного моделювання, передбачити короткострокові ефекти. Які будуть наслідки через покоління – ми не знаємо. Експерименти на людях проводити не можна. У лабораторних дослідженнях на лабораторних тваринах вплив через покоління був.

Не можна сліпо довіряти науковим дослідженням, адже за ГМО є серйозний лобізм великих корпорацій. На мою думку, перенесення генів та втручання в геном не може бути революційним, бо ми не маємо механізмів потім протидіяти тому.

Розмову вела Ольга Никорак.

Довідка: Сімонов Маріян Романович - доктор ветеринарних наук, завідувач кафедри ветеринарно-санітарного інспектування Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького.

Автор понад 70 наукових праць, в тому числі посібників, довідників, державних стандартів України, методичних рекомендацій, технічних умов, патентів, статей та ін.

Сфера наукових інтересів: сучасні вимоги до безпечності та якості продуктів харчування, лабораторна справа, біохімія.