Пенсіонеру треба бути включеним в процес розвитку міста, аби відстояти свої інтереси.

Третина мешканців Львова – люди поважного віку, тому важливо пам'ятати та дбати про тих, хто розбудовував це місто так, аби ми сьогодні почували себе в ньому справжніми європейцями.

В межах першої панельної дискусії на тему "Цінності людей поважного віку у відкритому місті Львові" члени ГО "Золоті руки" у четвер зібрались аби напрацювати програму підтримки пенсіонерів.

ГО "Золоті роки" працює у цій царині вже всім років.

"Ми багато спілкуємося та дискутуємо, навчаємось, розвиваємось та реалізовуємо свої ідеї. Основне наше завдання – зрозуміти, яка вона, людина поважного віку. Адже шлях пенсіонера не має обмежуватись лікарнею, відділенням соціального захисту і ринком. Можливо, навпаки, пенсіонер – це людина самодостатня, має свій бізнес, якісь власні захоплення та є достатньо активною, і що найголовніше – може бути корисною для громади», – розповідає Людмила Гришко, голова ГО.

"Львів сьогодні наповнений туристами, які теж мають змогу побачити наших пенсіонерів за тими ж танцями на Площі Ринок, і вони в захваті від цього", – додає активістка.

Про львівський та європейський досвід підтримки людей поважного віку розповів й Ігор Вовк, заслужений артист України: "Львів – місто поважного віку, і мені здається, тут коли на літо роз'їжджаються студенти, переважно й залишаються пенсіонери, проте тепер вони досягнувши певних успіхів у своїх професіях, потребуються іншої реалізації  - культурної, і у них горять очі до цього. Так, наші пенсіонери від європейських відрізняються, останні готові цілу ніч танцювати без упину, а нашим же в такому випадку треба по периметру дискотеки розставити машини швидкої допомоги, але це вже інша історія, важливо робити висновки про прагнення цих людей".

Віталій Ковтун, засновник однієї з благодійних організацій Львівщини, представник молоді на дискусії запевнив, що для того аби розвіяти простір напруги між поколіннями, варто влаштувати діалог пенсіонерів та молоді "face to face", аби "посваривши їх" створити новий соціальний договір.

"Я вважаю, що Львів не є комфортним для пенсіонерів. Аби зробити його таким, треба перейти рубікон – той Львів, який був раніше, вже ніколи таким не буде, і цей факт треба прийняти, а не критикувати час, в якому ми живемо. Треба бути включеним в процес розвитку міста, аби відстояти свої інтереси.  Вік немає жодного значення у плані самоусвідомлення, самоідентифікації та реалізації", – вважає Віталій.

Але про життя пенсіонерів ніхто не знає краще за самих пенсіонерів.

"Чи добре пенсіонеру у Львові залежить від самого пенсіонера. Якщо я вирішила не сидіти вдома, то мене ніхто не має жаліти. Я йду і цікавлюсь. Треба тільки захотіти, і все буде. Під лежачий камінь вода не тече", – запевняє пенсіонерка Лідія Купрій, член ГО "Золоті роки".    

До кінця року організація планує провести ще чотири подібні дискусії. 

Текст і фото: WN