Тетяна Пилипець – директорка бібліотеки ім. Р. Іваничука, що у Львові на пл. Ринок, 9, – у розмові з автором охоче поділилась рецептом того, як із "книгозбірні у розумінні пилозбірні" вдалось створити популярну «бібліотеку подій».

– У самому центрі туристичного Львова бібліотека на пл. Ринок, 9 – місце некомерційне, але зоряне, модне, престижне… Тетяно, як тобі це вдалося?

– Дякую за таку оцінку, мала б традиційно відпиратись від компліментів, але не буду...  Два роки тому, перемігши у конкурсі на посаду директорки Львівської обласної бібліотеки для юнацтва, отримала у спадок абсолютно архаїчну установу, книгозбірню у розумінні пилозбірні... Та ще й з цілковито демотивованою командою.

Дивовижно, що заклад взагалі встояв, «підпертий» сусідством яскравих комерційних установ різного ґатунку, тим більше робочий часовий режим був такий, що і турист не міг у зручний час потрапити у Палац архиєпископів, де «живе» наша бібліотека останніх 60-х років.

Тому спочатку ми змінили години роботи, далі розробили стратегію розвитку і з допомогою волонтерів з усієї країни випрацювали брендинг і власну візуалізацію, запустили сторінки у соцмережах, стали скрупульозно вивчати власні фонди, а це 120 тисяч найменувань. Виявилось, ці фонди не придатні забезпечувати актуальні читацькі потреби молоді. Фонди ніби дублювали фонди наукової бібліотеки якогось вишу, який не визначився ні з напрямками, ні з спеціалізацією своєї освіти.

Також для оперативного архівування нашої діяльності створили сайт. І, промоніторивши кілька місяців запити відвідувачів, стали активно «чистити» фонди і формувати нові, максимально підпасовуючи їх під формат «бібліотеки подій», якою ми бачили свою професійну домівку.

Заперечу лише одне – бібліотеку місцем престижним зробила не я, а атмосферне місце і робота команди  книголюдей. Моя професійна родина.

– Твій досвід роботи у мистецькій, туристичній та суспільній сфері допомагає в роботі чи все-таки треба щодня вчитись і трудитись? Що важливого зроблено, аби бібліотека стала простором живим і цікавим?

– Бібліотечна робота – це, без перебільшення, мистецтво, особливо, в площині роботи з відвідувачами. Ідеї, втілення і механізми напрацьовуються інтуїтивно, бо навчитись цього складно, все залежить від шаленого бажання, особливого покликання і відчуття обраності. Так, саме так!

Не буду говорити про невелику оплату нашої праці, адже людина ерудована завжди зможе знайти можливості додаткового заробітку, використовуючи свій ресурс і певні бібліотечні навики.

Так було і зі мною. Вже з 9 класу школи я вміла підробляти – анімувала на дитячих святах, потім допомагала молодшим з навчанням як репетитор. Зрештою, змогла реалізовуватись як оплатна модераторка. Досвід ведучої головних міських подій Львова став вирішальним, коли довелось перекваліфікуватись у кризового менеджера своєї бібліотеки. Довелось вийти із зони комфорту, погодитись на кілька доволі драстичних проектів, як відверта фотосесія «Свіже читання» чи реаліті шоу СтопВагаЛьвів, аби вивести Бібліотеку на Ринку з режиму «інкогніто». Мусила вчергове привернувши увагу до себе як до неформатного бібліотекаря у бібліотеці нового стандарту.

– Які якості ти цінуєш в людях із професійної точки зору? Що потрібно для того, щоб  нашому споживацькому світі бути і залишатись творчою, успішною і перспективною?

– Як адміністраторка, я обрала такий тип керівництва, як «співпраця». Тобто, мої колеги не виконують роботу, яку б не могла виконати я сама. Для мене важлива довіра. Не знаю, як працювати без неї. А от послух не мій пріоритет. Я люблю продуктивні суперечки, творчий неспокій і навіть мотивуючі мікроконфлікти. Але все це в атмосфері поваги і любові до справи.

Мірилом успішності для мене є відчуття комфорту і самореалізації. Звісно, якщо говорити дуже узагальнено. Бо будь-яка гармонія – річ індивідуальна. Ось моя гармонія – у дисгармонійності. Постійному неспокої, у пошуках. Як казала моя прабабуня, "вона майова - мусить маятись". Люблю, коли мене «муляє» ще невизріла ідея, а потім вже від нетерплячки її втілити не можу всидіти на місці. Про перспективність говорити важко. Свої горизонти і плани формую сама. А в дорогу до них кличу однодумців і таких же «божевільних» і закоханих у читання!

– Звідки черпаєш сили для роботи і творчості? Встигаєш читати нові видання, ходити на концерти, їздити у мандри?

Ну тут все просто – колосальна підтримка з боку рідних, абсолютна довіра до того, що роблю й усунення від багатьох сімейних клопотів. Я дуже сподіваюсь, що мої діти теж розуміють важливість того, що я роблю, адже їм доводиться мене «ділити» з моїми професійними, соціальними і громадськими активностями.

«Світське» життя, яке для мене є обов’язковим атрибутом промоції бібліотеки, намагаюсь проживати з рідними, а в мандрівки і на події при можливості запрошую дітей. Не забуваю і про друзів – щоп’ятниці, якщо я у межах міста, ми з подругами влаштовуємо вечір у кіно чи театрі. Основне відновлення фізичне – плавання, пілатес та біг. Щодо читання, то маю кілька лайфхаків – читаю, звісно, у чисельних мандрах, а ще – вголос ввечері з дітьми. Це – неймовірно зближує і дарує непідробну родинну щирість...

– Робота з авторами, яких запрошує бібліотека на Ринку має продовження і розвиток? Адже бібліотека для такого – це чудове місце?

– Спеціалізація бібліотеки – річ абсолютно схематична. Наша «подієвість» запрограмована місцем розташування. А також тим, що я приятелюю з переважною більшістю людей, які творять сучасний український літературний/культурний процес. Не кривитиму душею – особливо атмосферними є події, які організовані з людьми, близькими по духу, об’єднаними мандрами, спільними цінностями і цілями. Тоді однією подією співпраця не обмежується, а книги наших авторів починають проживати в бібліотеці свою особисту біографію і життєву історію. Наша бібліотека – майданчик абсолютно для усіх некомерційних культурних явищ сучасності, які не ображають нічиєї честі та гідності. Тому сподіваюсь на найшвидшу розмову з тобою в бібліотеці Іваничука між твоїх чудових слів і подушок під музику Девіда Гарретта.

– Дякую за розмову. Нехай тобі щастить на файних людей і успішні справи!

Розмову вела Оксана Кришталева.