18 квітня у Львівській обласній бібліотеці для юнацтва відбулась творча зустріч з письменницею та журналісткою з Івано-Франківська.

Оксана Кузів - письменниця та поетеса, авторка книг "Назови мене своєю", "ЩЕмить" та збірки бувальщин "Адамцьо". Вона пише про реальне життя, про те, що відбувається чи може відбутися у житті кожного з нас, про приховані родинні таємниці, гріхи та покаяння.

Вона не з тих письменників, які пишуть на філософські теми та далекі від реальності, – її світ живе тут і зараз. Її книги читають і домогосподині, і кандидати наук, які стомилися від надмірної фантастики.

Щоправда, не всі досвідчені літератори і критики вважають це літературою, але Оксана цим не переймається, адже головним для неї, як письменниці, є думка тисячі її читачів.

Свій виступ на зустрічі Оксана розпочала з емоцій про Львів: "Я зачарована Львовом і відчуваю різницю між Івано-Франківськом та Львовом – Львів висококультурний".

"Все, що я пишу, – однозначно беру із життя. В мене немає жодної надуманої теми. Але це не звичайний опис тих історій, які мені розповідають люди. Я завжди маю власну інтерпретацію", – зазначила поетеса.

Письменниця зачитувала уривки зі своїх книг "Адамцьо" (це видання потрапило до списку 80 найкращих книжок останнього десятиліття за рейтингом Національного проекту "Україна читає дітям"), "Назови мене своєю" та "ЩеМить", а також розповідала про свої "легенькі" теми, які висвітлює у поезії та прозі.  

Згадуючи свої життєві історії, пані Оксана зацитувала слова свого дідуся про її долю: "Що виросте з нашої Оксанки? Вона ж хіба якісь "виршики" пише і дурно палить світло".

Сама ж пані Оксана про призначення своєї творчості сказала так: "Ти просто хочеш лишити слід про себе...".

Розповіла і про миті спокою у цій творчості: "Буває, що я ходжу як порохова вежа – назбирала повно історій, але ніяк не можу вибухнути".

Також для гостей поетка привідкрила завісу власних переживань з приводу видання "ЩеМить": "Я була в паніці перед друком книжки "ЩеМить", адже підняла страшну, але важливу тему – це тема гермафродитизму. Але якщо є такі люди, значить і є така тема. Я би назвала цю книжку по-молодіжному "глюк", адже природа теж час від часу "глючить".

Наприкінці зустрічі присутні мали змогу насолодитись поезією пані Оксани, яку сама ж поетеса назвала "подихом": "Якщо проза вимагає часу, то поезія – це просто подих".

Також Олександр Светогоров, журналіст, письменник та композитор зіграв мелодію на гітарі, на яку поклав вірші Оксани Кузів "Хтось казав, що я сильна жінка".

Та й справді, творчістю і своїм особистим прикладом сили та мужності в боротьбі за життя, тихим жіночим і материнським щастям вона доводить усім, хто втратив віру й надію, що усе можна змінити на краще.

Катерина Мицак