Сьогодні християни східного обряду відзначають найвеличніше свято – Світле Христове Воскресіння, або Великдень.

Великдень, а саме так здавна називали українці цю особливу неділю року, є найдавнішим і найголовнішим християнським святом усього богослужебного року і приурочене Воскресінню Ісуса Христа. Християнська Пасха тісно пов’язана з єврейською і дослівно перекладається як «проходження повз». Але якщо для іудеїв Песах є символом визволення від єгипетської неволі й обретінням Землі Обітованої, то для християн Пасха символізує перемогу життя над смертю, звільнення від тягарів гріха, перехід зі стану несвободи в царину свободи і любові.

Пасхою називається і Сам Христос, принесений у жертву за гріхи людства. За Євангеліями, після того, як Ісус прийшов до Єрусалима, був зраджений і страчений на хресті, а потім похований у печері відданими учнями – Він воскрес. Недільного дня, прийшовши до Його гробу, жінки-мироносиці виявили, що місце поховання порожнє. Натомість побачили ангела, який сповістив їм, що Ісус воскрес. Невдовзі одній із них явився Христос і сказав про Своє воскресіння. Радісна звістка надзвичайно швидко поширилася Єрусалимом, а потім і всією Іудеєю. Саме тому в ніч проти неділі в усіх церквах правиться святкова всенощна, кульмінацією якої є урочиста хода вірян навколо храму з запаленими свічками, великодній подзвін і сповіщення священиком двохтисячолітньої звістки: «Христос воскрес!», на що паства радісно відповідає: «Воїстину воскрес!». Наприкінці відбувається освячення пасок та крашанок (писанок), люд розходиться по домівках, обережно несучи запалені великодні свічки, і розговляється.

Святкову трапезу починали зі свяченої крашанки та шматочка паски. Традиційним вітанням у ці святкові дні були слова «Христос воскрес!», а відповідали «Воістину воскрес!», тричі цілувалися і обмінювалися крашанками. Воскресіння Христове споконвіку було святом любові, миру, злагоди та надії.