Сьогодні, 6 листопада, відбулись урочистості з нагоди 207-річниці від дня народження Маркіяна Шашкевича, повідомили у Львівській ОДА.

Участь у заході взяли представники влади та громадськість, студенти ЛНУ імені Івана Франка та учні Львівської середньої школи № 34 імені Маркіяна Шашкевича.

Відтак, присутні вшанували пам'ять видатного письменника, поета, духовний просвітителя, натхненника національного пробудження Галичини урочисто поклавши квіти біля пам’ятника Маркіяну Шашкевичу на вулиці Коперника. Хорова капела «Трембіта» виконала пісні, покладені на поезію Маркіяна Шашкевича.

Також урочистості з відзначення пам’ятної дати відбудуться біля музею-садиби М. Шашкевичу у с. Підлисся, Золочівського району.

Довідка.

Маркіян Семенович Шашкевич народився 6 листопада в селі Підлисся (тоді Золочівського округу, Королівство Галичини та Володимирії, нині Золочівський район) в сім'ї греко-католицького священика. Зокрема, мав брата о. Миколу (1812—11.11.1864, Лолин), який служив якийсь час у Мізуні поблизу м. Долини. Навчався у початковій школі в Білому Камені, міській нормальній школі(закінчив 1823 року) та домініканській гімназії (1823—1825) у Львові, Бережанській гімназії (тут якийсь час входив до однієї з польських таємних організацій), був вільним слухачем Львівського університету.

1836 року виголосив першу промову українською мовою в музеї семінарії перед представниками духовної влади, запрошеними гістьми. 14 жовтня того року в соборі Св. Юра виголосив свою проповідь (водночас з Юліяном Величковським в Успенській церкві, Миколою Устияновичем — церкві св. Параскеви). Через те, що ректор Телеховський не дозволив би цього, подав йому текст, укладений польською мовою.

1838 року закінчив Львівську духовну семінарію. За даними Романа Горака, висвячений 20 травня 1838 митрополитом Михайлом Левицьким. 

Під час навчання в семінарії Шашкевич спільно з Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем згуртував національно свідому молодь, яка стала на боротьбу за національно-культурне відродження на західноукраїнських землях, зокрема за відродження української мови в письменстві й церковних проповідях. Вислідом їхньої діяльності була підготовка рукописів, збірок, авторських поезій слухачів духовної семінарії «Син Руси» (1833) і «Зоря» (1834), які через цензуру не побачили світ, а головне — виданого у Будапешті альманаху «Русалка Дністровая» (1837), який вирішально вплинув на національне відродження та розвиток української літератури в Галичині.