Андрій Садовий візьме участь у президентських виборах з прицілом на парламентську кампанію осені 2019 року.

А також через небажання об'єднуватися з Анатолієм Гриценком. Таку думку висловив колишній народний депутат Тарас Чорновіл у своєму дописі на Фейсбук.

Подаємо допис повнотекстово:

"Андрія Садового дуже довго пробували загнати в політичну гру Гриценка. Це робили доволі жорсткой безцеремонно. Згадайте хоча б інтерв'ю Балоги чи неприхований тиск із Української правди. Але він таки зробив заяву, що сам піде на президентські вибори. Наскільки знаю, Садовий не хотів робити цей крок, бо він розуміє, що там буде боротьба двох: Порошенка й Тимошенко. А Андрій Іванович не любить програвати. Фатально остерігається саме персонального програшу. Вибори до парламенту в 2014 році, на яких реальні шанси подолання бар'єру в Самопомочі засвітилися вже після реєстрації списку, для Андрія не були персональним ризиком. Його завідомо непрохідне місце в списку розмивало персональний фактор потенційної поразки. Президентські вибори, як, наприклад, мажоритарні вибори в Раду в 2000 році - це пряма персоніфікація.

Андрій Садовий не може претендувати на справжню перемогу й навіть на вихід у другий тур. Але від нього ніхто такого результату не очікує. Думаю, що перемогою для Андрія Івановича має стати кращий результат, ніж у Гриценка. І це в принципі реально, якщо не буде висуватися Вакарчук. Його потенційний виборець має тенденцію до перетікання в електоральний доробок кількох кандидатів. Це Порошенко, Гриценко й Садовий, але аж ніяк не Тимошенко. І Садовий забере значно більшу частину цього бонусу, ніж Гриценко. Мабуть тому останніми тижнями така істерика була в оточенні Гриценка через небажання Садового лягати під дристливого полковника.

Але все ж, для чого Садовому боротися за таку специфічну перемогу - фактично за 3-4 місце? І хто його таки спонукав до цього висунення? Думаю, що тут основну роль відіграють перспективи на парламентські вибори. Абсолютна більшість майбутніх кандидатів будуть висуватися саме з метою розкрутитися самим і підтягнути свої партійки до осіннього волевиявлення. Мені іноді видається, що самого Садового загальноукраїнська партія починає обтяжувати. Але зіскочити з цього поїзда не так просто. І львівське ядро, і окремі персонажі з не до кінця зрозумілими важелями впливу (як та ж Сироїд) мають іншу думку. Тому перші заяви про те, що Самопоміч братиме участь у президентських виборах, прозвучали не від Садового. А найжорсткіше цю тему карбувала якраз Сироїд.

Партія Самопоміч уже почала сходити на пси, її перестали сприймати, як політичну силу, спроможну подолати прохідний бар'єр. Неучасть у президентській кампанії остаточно б маргіналізували партію як зі середини, так і у зовнішньому сприйнятті. Навіть програшна участь у президентській кампанії (при відповідно розставлених акцентах) допоможе реанімувати напівмертву партію. А якщо Садовий хоч на один голос обжене Гриценка, то вже не його будуть звинувачувати у розколі єдності "демократичних сил" (наголошую - в лапках!), а Гриценка. Це б дало змогу Самопомочі розраховувати на повторення свого минулого результату. Тому для Андрія Івановича ключовою технологією мало б стати визначення свого основного противника. Думаю, що тут і виникне основна проблема. Бо сам Андрій Садовий не вміє вести жорстку й точкову кампанію, може тільки доволі розпливчато критикувати. І критикувати звично саме владу в особі Порошенка, з яким на цих виборах він не буде боротися за голоси виборців. А оточення Садового взагалі заточене виключно на антипорошенківській кампанії, особливо квота Коломойського".