Цей текст я написав в лютому 2014 року. Тоді поліція ще була міліцією, щоправда, лікарі як були лікарями, так ними і залишилися....

Текст прекрасно ілюструє нашу здатність наступати... ні, скоріше гуляти граблями. Навіть складається враження, що якщо голосно крикнути : – обережно, тут граблі – так всі просто кинуться одночасно випробовувати свої голови на міцність.

 Отже, текст, повторюся, за лютий 2014 року! «Лікарі та міліціонери дуже схожі. Держава вже давно встановила певні правила гри, у відповідності з якими і перші, і другі можуть існувати за рахунок «обслуговуваного населення». Якщо ви здорові й до лікарів не звертаєтеся, якщо ви не порушуєте правила дорожнього руху, то діти лікарів і працівників ДАІ голодують. Такі правила!!!

Ані лікар, ані міліціонер не отримують жодного задоволення, коли придумують хвороби і злочини, коли живуть на гроші фармацевтичних компаній або правопорушників. І лікарі, і тисячі працівників міліції готові хоч сьогодні жити по-іншому й за гідну заробітну плату виконувати свою роботу – займатися профілактикою захворювань і правопорушень, боротися із злочинцями і хворобами. Але ти або дотримуєшся правил, або йдеш із системи, або перебиваєшся із хліба на воду. Головне питання сьогодні: правила гри змінюються чи ні? Як на мене, нове керівництво МВС має в першу чергу звернутися до особистого складу і пояснити, як саме змінюються правила! Якщо правила змінюються — тепер ми хабарів не беремо, непотрібні ліки не виписуємо. Так скажіть про це. Голосно!

Але поясніть при цьому, як жити за новими правилами або скільки терпіти, поки ви ці правила придумаєте! А звинувачувати, скорочувати, звільняти й тасувати колоду карт тому, що вони грали за правилами, які встановили ваші «попередники», — так це гра взагалі без правил! Говоріть із людьми! Не повторюйте помилок системи, в якій президент ні в що не ставить свій народ, а міністри — підлеглих. А якщо ви з людьми не вмієте розмовляти і нових правил у вас немає, так не вдавайте з себе реформаторів і йдіть... в дупу, в Європу, хоч куди хочете йдіть, щоб нормальні люди отримали можливість установити нормальні правила.

Ще раз іншими словами: якщо голова колгоспу думає про урожай, то він збирає колгоспників і розповідає, як орати й сіяти. А якщо головне — переможний звіт у район про урожайність, тоді, звісно, треба звинувачувати у всьому колгоспників і оточувати себе підлабузниками».

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              Фото: Радіо Свобода