Дуже довгий текст, але це грунтовний опис реального стану речей діяльності ЦВК!!! І можливі наслідки цієї діяльності.

Дуже довгий текст, але це грунтовний опис реального стану речей діяльності ЦВК!!! І можливі наслідки цієї діяльності.

Щойно закінчили засідання Робочої групи №1 Ради донорів. Прийняли рішення щодо наслідків прийняття ЦВК постанови №122

Проект
Рішення
Робочої групи №1 
з питань адміністративно-територіальної реформи та законодавчого забезпечення децентралізації Ради донорів

від 14 серпня 2018 року
Про Постанову ЦВК від 9 серпня 2018 року №122

Центральна виборча комісія 9 серпня прийняла Постанову № 122 «Про звернення до Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя» яким вирішила звернутися до вищеназваного Комітету Верховної Ради щодо надання роз’яснень стосовно законодавчого регулювання організації і порядку проведення всеукраїнського та місцевих референдумів в Україні, можливості призначення в установленому законом порядку Центральною виборчою комісією перших і додаткових місцевих виборів без проведення місцевого референдуму щодо підтримки добровільного об’єднання територіальних громад, добровільного приєднання до об’єднаної територіальної громади, а також, за необхідності, внесення відповідних змін до законодавчих актів з метою усунення правових колізій та неузгодженостей.

Дане рішення, фактично призупинило призначення проведення виборів до місцевих рад, які мали відбутись у останню неділю жовтня 2018 року, оскільки:
а) згідно з Регламентом Верховної Ради України комітет в міжсесійний період не може примати рішень; прийняття рішення Комітетом вимагає певного часу для дотримання відповідної процедури розгляду;
б) згідно із законодавством вибори призначаються за відповідну кількість днів до часу, коли відбувається голосування (27 жовтня) і таким днем є 17 серпня.

Таким чином, якщо ЦВК не змінить свого рішення до 17 серпня, або це рішення не буде скасоване у судовому порядку існує явна загроза призупинення реформи децентралізації.
На думку ЦВК, необхідність прийняття такого рішення пов’язане з тим, що Рішенням Конституційного Суду України від 26 квітня 2018 року Закон України «Про всеукраїнський референдум» було визнано неконституційним. Отже, як вважає ЦВК, ймовірно виникла правова невизначеність стосовно дії Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» 1991 року, який було скасовано вказаним законом. 
ЦВК вважає, що вище вказане рішення КСУ відновлює дію закону 1991 року. 
Нижче аналізуючи дану ситуацію виходимо з наступного:
Рішенням Конституційного Суду України (далі – КСУ) від 26.04.2018 № 4-р/2018 Закон України «Про всеукраїнський референдум» (№ 5475) визнано неконституційним. Відповідно статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність.
Відповідно до статей 147 – 153 Конституції України та Закону України «Про Конституційний Суд України» КСУ не наділений повноваженнями щодо відновлення дії законів України, що скасовані законодавчими актами як визнані цим судом неконституційними та втратили чинність у зв’язку із цим.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На даний час законодавчо не визначеним є спосіб реалізації положень статей 69 – 70, 72 – 74 Конституції України та відсутнє правове регулювання як всеукраїнських з 2018 року, так і місцевих референдумів з 2012 року відповідно.
Відзначимо, що Закон щодо проведення місцевих референдумів був скасований у 2012 році, ще до прийняття Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад».
Позиція ЦВК виглядає дивною і з точки зору не лише принципів права та реальних юридичних фактів. На офіційному сайті Верховної Ради України Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» 1991 року значиться як такий, що втратив чинність. За посиланням: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/main/1286-12
Отримуємо (нижче скрін сторінки):

Крім того, Згідно з принципами теорії права скасування законодавчого акту іншим законом є одноразовою дією, яка реалізується у момент набуття чинності новим законом. Закон не уповноважив ЦВК змінювати цей принцип.
З огляду на це інші позиції ЦВК з даного питання є неправовими, однак ми наведемо їх нижче. 
Цитуємо думку ЦВК: «Своєю чергою окремі питання добровільного об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст та добровільного приєднання до об’єднаних територіальних громад, за умови відновлення дії Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», можуть відноситися до переліку питань, які відповідно до частини другої статті 6 указаного закону вирішуються виключно місцевим референдумом».
Посилання ЦВК на твердження, що відсутність таких законодавчих норм як прийняття рішення на підставі результатів референдуму не унеможливлює реалізацію прав громадян на здійснення волевиявлення шляхом використання інших законодавчих актів, або в інший, альтернативний і встановлений таким законом спосіб. Нагадаємо, що Закон «Про добровільне об’єднання територіальних громад» передбачає також і шлях утворення об’єднаних громад на підставі рішень їхніх рад без проведення референдуму.

Законом України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» (чч.5, 7 ст. 7 та ч. 1 ст. 8) передбачено альтернативні варіанти прийняття рішення щодо добровільного об’єднання територіальних громад як шляхом прийняття рішень відповідними радами так і шляхом проведення місцевого референдуму. Відсутність законодавчого врегулювання процедур проведення референдуму не позбавляє територіальну громаду здійснити своє волевиявлення у інший передбаченим законодавством спосіб, тобто шляхом прийняття відповідною радою рішення про об’єднання.

Викликає здивування, що юристи ЦВК та її члени не знають, що офіційно тлумачити закони України Комітет Верховної Ради – не може. Закон України «Про Комітети Верховної Ради України (п.3 ст.21) чітко визначає, що комітети мають право надавати роз’яснення, але вони не мають статусу офіційного тлумачення.

Згідно з роз’ясненням Мінюсту: «Офіційне тлумачення – це роз’яснення змісту і мети правових норм, яке сформульовано в спеціальному акті уповноваженим органом у рамках його компетенції і має юридично обов’язкову силу для всіх, хто застосовує норми, що роз’ясняються. Офіційне тлумачення в Україні надається виключно Конституційним Судом України та реалізується шляхом ухвалення рішення після відповідного судового розгляду про тлумачення тієї чи іншої конституційної норми на звернення зазначених у Конституції суб’єктів. Таке тлумачення завжди є нормативним і загальнообов’язковим».https://minjust.gov.ua/m/str_17870

Отже, будь яка відповідь від Комітету не може слугувати правовою підставою для проведення чи не проведення виборів.

У той же час, нам не відомі факти, які доводять, що ЦВК до 9 серпня звернулась до Конституційного Суду України з даного питання. Викликає здивування, що юристи ЦВК та її керівництво не звернулись до положень п.7 ст. 17 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» де чітко визначено «що» і «як» має робити ЦВК у таких випадках, тобто звернутись саме до Конституційного Суду України. Оскільки, згадане вище рішення Конституційного Суду від 26.04.2018 № 4-р/2018 не містить заборони набуття чинності законами України і першими виборами до місцевих рад без дотримання альтернативності проведення референдумів – ЦВК не мало б вчиняти таких дій на власний розсуд, зважаючи на вимоги ст.19 Конституції України.

Враховуючи на наведене вище ми вбачаємо можливою ситуацію, що ЦВК намагається у неправовий спосіб затягнути час, очікуючи на очевидну відповідь Комітету. Тому, можемо із значною вірогідністю вважати, що Постанова ЦВК № 122 від 9.08.2018 є ймовірно політично мотивованою спробою призупинити реформу у неправовий спосіб.

Про ймовірну політичну мотивованість такого рішення ЦВК може свідчити і можливо більш глибокий намір впливу її членів на подальші політичні процеси. Так, випадку визнання законним такого рішення ЦВК (Постанови №122 від 09.08.18) у судовому порядку під загрозу зупинки теоретично може бути поставлено і увесь законодавчий процес в державі, оскільки згідно з положеннями статті 129 Регламенту Верховної Ради України за результатами розгляду законопроекту у третьому читанні Верховна Рада може прийняти серед інших варіантів рішення про схвалення тексту законопроекту в цілому і винесення його на всеукраїнський референдум. А отже, користуючись такою «юридичною логікою» і принципом аналогій у зв’язку з прийняттям Рішення Конституційного суду (№ 4-р/2018 від 26.04.2018), через відсутність альтернативного шляху схвалення законопроекту Верховна Рада мала б взагалі зупинити прийняття законів, оскільки відсутній альтернативний шлях їхнього прийняття шляхом референдуму!?

Якщо далі продовжити таку дивну логіку, яка є наслідком прийняття постанови №122 ЦВК, то реальною виглядає судова перспектива та небезпека визнання неконституційними усіх 33 законів, прийнятих Верховною Радою після 27 квітня 2018 року – моменту визнання Конституційним Судом України Закону України «Про всеукраїнський референдум» нечинним, оскільки був неможливим альтернативний шлях їхнього прийняття через референдум? Нагадаємо, що серед цих 33 законів є ряд надзвичайно важливих актів, що мали не тільки загальноукраїнський, а й міжнародний розголос. Це Закони: «Про Вищий антикорупційний суд» та «Про національну безпеку України». Відкриття такого «ящика Пандори» може мати глобальні наслідки.

Розглянувши дані факти, Робоча група №1 з питань адміністративно-територіальної реформи та законодавчого забезпечення децентралізації Ради донорів констатує, що:

1. ЦВК намагалась у неправовий спосіб трактувати Закони України чим вийшла за межі своїх повноважень.
2. ЦВК з незрозумілих причин, які на нашу думку є політично мотивовані, а не правові, звернулась з пропозицією офіційно тлумачити закон до Комітету Верховної Ради, який згідно із законодавством України таких повноважень не має, а це фактично означає призупинення виборчого процесу, пов’язаного з реформою децентралізації.
3. ЦВК прямо порушила ч. 8 ст. 7 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», де встановлено, що на звернення ОДА ЦВК приймає рішення про призначення перших виборів депутатів до рад в ОТГ. Закон прямо зобов’язує це зробити, адже ч. 2 статті 19 Конституції України, говорить: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». 
4. ЦВК створила умови для порушення виборчих прав майже двох мільйонів громадян України, мешканців кількох сотень громад об’єднатись у майже 100 громад, та отримати значно кращі фінансово-економічні та соціальні умови для життя, оскільки у разі блокування виборів ці громади з початку наступного бюджетного року не зможуть скористатись усіма перевагами децентралізаційної реформи та призведе до погіршення якості життя для кількох мільйонів громадян України.
5. Непродумане рішення / постанова ЦВК може негативно вплинути на законодавчий процес в країні, оскільки виникне питання легітимності прийнятих раніше 33 Законів України і потенційна можливість визнання їх нечинними через аналогічні причини. Наступні політичні маніпуляції за аналогічно надуманими приводами можуть взагалі його зупинити і призвести до негативних наслідків. 
6. Ми сподіваємось, що ЦВК, усвідомивши глобальність наслідків прийнятого нею 9 серпня 2018 року рішення/ постанови, не зупинятиме виборчий процес, призначить у встановлені терміни вибори на останню неділю жовтня 2018 року та скасує свою постанову №122.
7. Переконані, що Верховна Рада України одразу після початку наступної сесії все ж нарешті вирішить питання зміни більшості складу ЦВК, призначивши нових її членів замість осіб, повноваження яких формально закінчились ще кілька років тому.
8. Ми рекомендуємо Раді донорів:
• виступити із спільною заявою з приводу можливої зупинки реформ внаслідок таких дій ЦВК;
• звернутись до Президента України, Голови Верховної Ради України та Прем’єр- Міністра України, з пропозицією публічно підтвердити незворотність курсу реформи місцевого самоврядування (децентралізації).