З початку російської агресії в Україні десятки наших громадян потрапили у політичний полон.

Нині у Росії та Криму, за різними даними, перебуває від 70 до 75 в’язнів Кремля. Вони не мають правового статусу в Україні, бо ж потрібні законопроекти лежать десь у стінах Верховної ради.

Щодня ми чуємо безліч акцій на їхню підтримку в Україні та далеко за її межами. Час від часу чуємо і про самотніх безумців, які стоять десь у російських містах з плакатами-закликами звільнити українських в’язнів. Заклики, щоправда, мовчазні та самотні. А десь через короткий час їх обов’язково звинуватять у несанкціонованому мітингу та заберуть подалі від людських очей.

Нічого тут свободу слова практикувати.

У сусіда не поговориш. Власне, не важливо чи ти українець, росіянин, білорус – говорити, а особливо правду, не можна.

Говорять тільки кремлівські ЗМІ та путінська пропаганда. Говорять впевнено та голосно, аби чули всі. І в країні, і за її межами.

Кількість українських бранців дуже нестабільна та постійно міняється. На жаль, поки лише додаються. Окупант не гребує нічим, аби довести свою «правоту» та показати весь жах «бандерівської» України.

Про законність та бодай якусь справедливість взагалі не йдеться. Так звані докази, зазвичай, сфабриковані та надто вже притягнуті за вуха, а причини затримання – суто політичні.

Це публічна демонстрація – з проукраїнськими поглядами тут не можна.

Такою і була ситуація з одним із перших та чи не найвідомішим в’язнем – кримським режисером Олегом Сенцовим.

"Я вважаю свою справу сфальсифікованою політично, адже вона заснована на свідченнях двох підозрюваних, що були отримані спочатку внаслідок тортур, а нині вони вже не можуть від них відмовитися. Я також хочу висловити свій протест з приводу позбавлення мене громадянства України: я був і є громадянином України", – сказав ув’язнений український режисер Олег Сенцов у липні 2014 року.

Про його звільнення кричав, та що там, досі кричить, весь світ. 4 роки акцій, вимог, закликів, петицій, протестів – все зроблене довелося б перераховувати дуже довго.

У Кремлі ж, звісно, мовчать та гнуть своє. Мовляв, затриманий за злочини, могли постраждати люди. Винен і все тут, нічого додати. Не допомогло режисерові і голодування. Світова спільнота хоч і посилила тиск, та поки виявилася безсильною.

Нині він вже голодує 90-й день. У Москві божаться – стан в'язня стабільний, все гаразд. Аби не бути голослівними, навіть фото прислали. Він там схуд, змарнів, але сяк-так усміхається.

Щоправда, залишається лише вірити на слово Росії і сподіватися, що фото таки свіжі. Правду ж в цій країні кажуть не завжди.

Якщо Росія вперто відмовляється відпустити в’язнів, про який знає весь світ, то яка ж доля чекає решту бідолах?

Тих, хто теж з різних причин опинилися в російських тюрмах, але не на шпальтах найвідоміших видань.

А таких – десятки. Їх, звісно, згадують у контексті «та інші в’язні, яких утримує Росія». Іншими не цікавляться, про них менше говорять, ніхто не знає стану їхнього здоров’я – влада вимагає і їхнього звільнення, але вже не так голосно.

А тим часом, десь у тиші та холоді російських тюрем, більшає українців, які мали необережність висловити свою позицію, а то й просто опинитися не в тому місці. Понад те, більшість політв'язнів переживають важкі тортури. Їх б'ють під час затримання, потім у СІЗО, вибиваючи зізнання.

У в'язниці нелояльним створюють нестерпні умови перебування, нерідко з катуваннями та примусовим психіатричним лікуванням. Останнє – щоб зламати волю в'язня, змусити відмовитися від адвоката і визнати провину на примус ФСБ.

Ці ситуації ще раз доводять – українцям опинятися в Росії та навіть у Білорусі не варто. Туризм, пошук кращого місця для праці, відвідини друзів чи родичів, бажання повчитися у російських вишах краще відкласти або й зовсім відмовитися від таких намірів.

Поки українська влада на 5 році сусідської агресії роздумує, чи варто припиняти залізничне сполучення, українцям давно слід перетворити найприбутковіші потяги до Москви на збиткові.

А перед тим, як купити один такий квиток, потрібно задуматися, чи вдасться витягти з лап Кремля простого українця, якщо відомі та знамениті, визволенням яких займається весь світ, досі перебувають у тюремних камерах.

Текст: WN

Фото: УП