Тваринам відгородили величезний вольєр і випускають на волю молодих звірів.

На Буковині взялися рятувати від вимирання червонокнижного зубра вимирання червонокнижного зубра. Лише цього року у величезному вольєрі в горах народилося двоє зубренят, ідеться в сюжеті ТСН.19:30.

Стадо зубрів галопом мчить із гори до годівниць. Оскільки в цих тварин панує матріархат, керує зграєю десятилітня Марта. Іще кілька років тому про таке стадо на Буковині годі було й мріяти – у 1990-х на червонокнижних тварин масово полювали браконьєри, а на всю область залишилося не більше трьох десятків звірів. Народжують самиці рідко – одне зубреня раз на кілька років. Тому тваринам загрожувало вимирання. 

І досить вдало. Лише цього року у величезному вольєрі в горах народилося двоє зубренят. Журналісти побували у єдиному в Україні розпліднику для зубрів. І навіть побачили 70-кілограмових дитинчат.

Щоби відродити популяцію, чотири роки тому створили розплідник. Першим поселенцем став дворічний Мурза, викуплений у миколаївського зоопарку.

“Ми привезли його з теплих країв, він трошки був загублений, але призвичаївся і тепер повноцінний наш мешканець”, – розповів головний мисливствознавець Сторожинецького лісгоспу Сергій Чистов.

Потім Мурзі придбали подругу, проте вони не порозумілися, тож два роки тому розплідник докупив іще п’ятьох дорослих тварин із Вінниччини. Тоді зубри і збились у стадо. Вочевидь, нове місце їм припало до душі – цьогоріч у табуні народилось одразу двоє малюків – Мурка і Мурчик. 

Із появою зубренят підібратися до червонокнижної зграї стало непросто: у зубрів від природи дуже гострий нюх і вони здатні розчути у лісі найменше шарудіння. Тому, аби не наполохати тварин, доводиться спостерігати за ними з відставні у сотню метрів. Незвичний запах або необережний рух – і зубри миттєво зникнуть у лісі. Тому лісники вимикають рації і розмовляють пошепки. У величезному вольєрі на 20 гектарів тварини почуваються, як у дикій природі: дорослі шукають їжу, малі намагаються їм наслідувати, але не завжди встигають. Узимку тварини майже весь час чатують біля годівниць.

“Вони знають, що їх підгодовують, і годуються тут. Основні корма – сіно, близько 20 тон, кормові віники топинамбура, 5 тон зерна”, – розповів мисливствознавець Сторожинецького лісгоспу Руслан Рудий. 

Кордони розплідника суворо охороняють: від браконьєрів і самих зубрів, адже дорослі тварини, які виросли в неволі, у лісі можуть не вижити. Тож аби вони не зламали огорожу і не втекли, сітка під невеликою напругою. У дику природу випускатимуть лише молодих зубрів, коли вони доростуть до двох років. І так, сподіваються лісівники, через кілька десятиліть їм вдасться відродити популяцію, що зникає.

"Основна причина – це немає приливу свіжої крові. Близькородове схрещення – інбридінг – починають деградувати тварини, якщо протягом багатьох років, а у нас так і було", - розповів головний мисливствознавець Сторожинецького лісгоспу Сергій Чистов. Щоби збільшити череду і підвищити народжуваність червонокнижних звірів, уже наступного року лісники планують купити ще до десятка тварин.