Роблю це на початку посту, бо може не всі захочуть дочитувати цей кошмар до кінця. А буде лонгрід.

30.11.18 ми зупинилися з друзями на базі «Християна» в с.Голошино, Верховинський р-н. 

Ситуація з дикими тваринами на базі, виявилася одночасно жорстокою і небезпечною. По території вільно гуляли дикі лисиці, вони забігали в колибу на кухню, вистрибували на крісла, спокійно доїдаючи наші вечері з тарілок. Найпечальнішою атракцією бази був великий дуже пригнічений ведмідь, який замість сопіти собі в барлозі, сидів у тісній, додатково не загородженій клітці через прути якої він вільно просовував лапу. Жодних попереджувальних таблиць і нагляду не було. Поряд знаходився дит.майданьчик та вільний вхід від нього до клітки ведмедя.

У неділю я наважилася підійти до клітки, щоб зняти відео і спробувати вирішити ситуацію. Емоційний біль від усвідомлення жорстокості людей до дикої природи матеріалізувався у фізичний. Бо дикий звір, сприйняв мене, як одну із двоногих, які знущаються з нього. Або може просто був голодний. Одним словом, мотивів напасти на мене у нього було достатньо і клітка у цьому йому на заваді не стала,

Ми з Anastasiia Zinniatullina підійшли приблизно на метр до клітки і у ведмедя стався різкий напад агресії. Він вхопив мене за куртку і потягнув у клітку, хапаючи за руку, голову та волосся. 
Ви знаєте мої габарити, я для нього була явно не рівною суперницею.

Завдяки Насті що була поруч та відтягувала мене і глибокій молитві в середині, я зараз жива. Завдяки тому що Тарас Кобза є судинним-хірургом, а Danylo Yakymiv працював у швидкій допомозі, я витримала біль та отримала швидку професійну допомогу до самого операційного стола. Rostyslav Antymys швидко зробив з паркана шину для руки (я реально думала в той момент що ви мститесь так одразу за мене))), а Taras Sotnyk довіз мене по ожеледі та ямах з гір до 8-ої лікарні за 5 годин!

Я дякую таким надійним супутникам і друзям! Дякую найкращому у світі татові Jaroslav Brydun та братові Joni Mamoni що поруч зараз і завжди. Дякую мамі за невидиму силу якою оберігає та за зачіски, всім тоннам друзів за сапорти, догляд, увагу, фрукти і за те що пишу цей пост. Обіцяю не залишити це все безпокарано, а наразі я медитую на суперсилу та чекаю на наступну операцію на праву руку.

Звісно що буду вдячна за будь яку допомогу, вона мені зараз виявилось що дуже потрібна. Лікування триватиме ще мінімум місяць (без урахування майбутньої реабілітації). 
Зрозуміло, що можливість працювати я на цей час втратила.

Власники бази не писали і не віддзвонили, не реагують на жодні запити. Єдина жінка, яка була на місці, не змогла нам показати жодних документів на ведмедя. З цієї ситуації можна зробити висновок, що ніякий ветеринар ніколи не бачив цих тварин, а тварини не бачили ветеринарів і жодних щеплень їм не робили. 

Контактів та імен власників або інших відповідальних осіб отримати не вдалося досі.

У цій всій ситуації у мене декілька цілей: відновитися і реабілітуватися, врятувати звірів і змусити власників бази відповідати за ситуацію.

Я буду дуже вдячна за усі ваші репости, ідеї, контакти і допомогу!".