У Старосамбірському районі є село Нове Місто. Там колись стояв пам'ятник солдатам радянської армії, яка зайшла в село 1944 року.

За вільної України, навіть без Закону про декомунізацію, такий пам'ятник не міг стояти посеред цього краю, де активно діяли загони УПА.

Однак деконумізували цей антиукраїнський символ специфічно і явно не повно, про що свідчить фото, яке розмістила у ФБ Олена Кришталева.

Довідка (за Вікіпедією). Нове? Мі?сто — село в Україні, у Старосамбірському районі Львівської області. Населення становить 878 осіб. Орган місцевого самоврядування — Новоміська сільська рада.

Нове Місто розташоване на річці Вирва в передгір'ї Карпат, за 31 км від районного центру, неподалік від міста Добромиля. Перша письмова згадка міститься в грамоті галицького князя Льва Даниловича за 1301 р. (інші джерела подають 1361 р.).

Про те, що територія села була заселена віддавна, свідчить знахідка (1871 р.) римських монет IV ст. (зберігаються у Краківському археологічному музеї).

В княжі часи село носило назву Библо. У 1241–1242 рр. після монголо-татарської навали село було знищено. Населення, яке вцілило, поселилося за 3 км від старого місця, і нове поселення було названо Библо. Згодом частина людей повернулася на старе місце і заснували село, якому дали назву Нове Місто.

У 1463 р. Нове Місто отримало Магдебурзьке право. Наприкінці XV ст. власником Нового Міста був Грицько (Ян Хрицько) з роду Бибельських гербу Корчак. На той час воно було досить розвинутим. У 1498 р. містечко знищено волохами під проводом молдавського господаря Штефана ІІІ. Під час цього походу знищено костел — одну з найстаріших споруд.

Наступними власниками Нового Міста була родина Гербуртів. У XVI ст. містечко належало Скорутам Новоміським, Бажим, пізніше Красіньським, між якими з 1606 р. велась запекла боротьба за поділ майна.

З XVI століття відомі печатки з гербом Нового Міста — родовим знаком Новоміських «Прус Другий, або Вільче-Коси» (на червоному тлі дві срібні коси, перехрещені й увінчані срібним п'ятикутним хрестом). У XVII столітті малюнок герба дещо спростився — на ньому залишилися тільки дві перехрещені коси (саме в такому вигляді герб було подано до цісарського затвердження у 1791 році).

У 1648 р. містечко було зруйноване повстанцями Богдана Хмельницького — розграбовано костел і вбито всіх євреїв.

У 1794 р. містечко належало Каєтану Шидловському. На кінець XVIII — середину XIX ст. Нове Місто було достатньо розвинуте, про що свідчить акційний збір, який воно здавало — він був більший ніж в м. Добромиль. 1872 р. біля містечка прокладена залізниця, що з'єднувала Львів і Перемишльз Будапештом, так звана Перша угорсько-галицька залізниця.

Наприкінці XIX ст. в містечку проживало 1000 мешканців, серед який більшу частину складали поляки, інші — євреї та українці. На початку XX ст. побудовано новоміську ратушу. Під час Українсько-польської війни 1918—1919 рр. в околицях Нового Міста відбувалися запеклі бої, зокрема 4 лютого 1919 р. У 1921 р. проживало 794 особи, серед яких 259 євреїв. Під час II Світової війни німці створили в ньому гетто для єврейського населення. Восени 1942 р. євреї були звідти вивезені до табору смерті в Белжцю і там знищені. 31 липня 1944 р. Нове Місто зайняли радянські війська.