Мешканці Львова не у захваті від ідеї посадовців про даремне сусідство з дорогим і потрібним заводом.

2 травня львів'яни зібрались аби обговорити ймовірність екологічної катастрофи у Львові у зв’язку побудовою механіко-біологічного комплексу з сортування та переробки відходів на вулиці Пластовій.

Львівська міська Рада прийняла ухвалу щодо будівництва комплексу з переробки ТПВ на території очисних споруд Водоканалу, яка, як нагадують активісти, суперечить чинному законодавству, зокрема будівельним нормам і правилам та санітарному законодавству – наказу МОЗ України №178 від 9.06.1996.

Очисні споруди – стратегічний об’єкт життєзабезпечення міста, який має обмеження щодо доступу на його територію та санітарно-захисну зону. Порушення роботи тут неминуче спричинить загрозу життю і здоров’ю мешканців Львова та околиць.

Побудова на цій території комплексу переробки твердих паливних відходів зумовлює неконтрольований доступ на об’єкт автотранспорту та сторонніх осіб, що підвищує ризик агресивного впливу (диверсій), наголошують незадоволені мешканці.

У львівській області утворилась ініціативна група, яка виступає проти цього будівництва в Личаківському районі. Більше тижня тому відбувся пікет за участі мешканців адміністративних районів, які розташовані в потенційній зоні небезпеки.

Група вимагає, щоб були скасовані всі рішення та ухвали по забудові сміттєпереробного заводу, щоб було створено комісію між Облрадою, ЛОДА та ЛМР, яка зможе розв’язати проблеми цього будівництва, та однією з найголовніших вимог активістів є оприлюднення всіх документів, що стосуються питань будівництва сміттєпереробного заводу, відповідно до закону «Про доступ до публічної інформації». Жодної відповіді вони не отримали, попри велику підтримку громадськості (за 3 дні після виникнення ініціативної групи зібрали 3,5 тисячі підписів мешканців Львова). Активісти обіцяють тепер перейти до акцій «прямої дії».

Михайло Крутяк, член виконавчої ради ГО «Відродження Знесіння», керівник штабу спротиву наголосив: «За останні 3 роки йде опозиція до громади з боку місцевої влади. Ми не проти сміттєпереробного заводу, адже це важливо для міста, але ж не в межах близькості до людей. Це ж навіть не подібно на будівництво, а скоріше на якусь аферу. Самі очисні споруди не забезпечують очищення значного об’єму каналізаційних стоків, їх необхідно розширяти. Ці споруди виділяють в повітря все те, від чого люди помирають. Довіра громади до влади міста вичерпана, тому ми і вирішили чинити спротив».

Для порівняння, аналогічний завод, що будується у Харкові за 28 млн євро (львівський же за 35 млн євро), розташовується на площі у 120 гектарів, львівський – на площі 6 гектарів.

Важливим є те, що пропонована ЛМР технологія переробки сміття є збитковою, адже PDF-паливо на виході міститиме домішки пластику, а таке паливо спалювати заборонено, така органічна фракція підлягатиме лише захороненню. Відсутність полігону для захоронення відходів призведе до їх стихійного накопичення, внаслідок цього сміттєпереробний завод може перетворитись у сміттєспалювальний.

«Проблема тероризму в цілому світі №1, проблема екології – №2», - підкреслив Рустам Курбанов, представник ГО «Округ».

«Для львів’ян питання «Що ми їмо, яку воду п’ємо, чим дихаємо і, взагалі, чи ми ще живі» є пріоритетним. За даними ВООЗ, Україна входить до числа 5 країн з найвищим рівнем захворюваності, спричиненої забрудненням повітря. Це вимагає особливої уваги щодо мінімізації джерел забруднення повітря. В межах міста такого типу заводи будувати не можна. Дія токсичних речовин, таких як сірководень, аміак та меркаптани на організм людини є жахливою – як для дітей, вагітних, так і для дорослих. Ми одержимо диявольський реактор», – запевнив кандидат медичних наук Йосип Федечко.

Зоряна Іванків, представник ГО «Відродження Знесіння» вважає: «Сміттєпереробний завод нам усім дійсно потрібен, адже у нас не існує ні одного сміттєвого полігону, який би відповідав екологічним нормам. Проте, якщо ми хочемо бути європейською країною – ми і мусимо поводитись по-європейськи. Ми маємо чітко розуміти, який завод нам потрібен та які небезпеки він нестиме».

Про якість життя розповіла і Лідія Бойчишин, доцент хімічного факультету ЛНУ ім. Івана Франка: «Будь-яка стратегія, яка затверджується в місті, містить пункт «якість життя». Масова хаотична поява новобудов у Львові призведе до збільшення кількості населення на 300 тис осіб, відповідно – збільшиться навантаження на очисні споруди. Звичайно ж, все це негативно вплине й на туристичну привабливість міста».

Представник ініціативної групи сіл Муроване та Сороки Львівські, які виступають проти будівництва сміттєпереробного заводу у Львові, Тарас Бень вважає своєю місією довести цю справу до логічного завершення: «Ми наполягаємо на тому, щоб будівництво відбувалось на території, рівновіддаленій від населених пунктів».

Висновок активістів очевидний: проектований комплекс переробки ТПВ не може бути розміщений на території очисних споруд Львівського водоканалу, оскільки він становить потенційну загрозу для очисних споруд. Якщо ж його все-таки збудують, неминуче виникне ситуація, коли на основі Закону та міжнародних угод його експлуатація буде зупинена, і відповідно гроші платників податків буде витрачено надаремно, та ще й підвищиться рівень захворюваності населення.

До слова, у Львівській області запропоновано 7 альтернативних ділянок, де можна було б розташувати цей завод.

Нагадаємо, що від 1 січня 2018 року в Україні встановлюється заборона на захоронення неперероблених (необроблених) побутових відходів.

Водночас, українців зобов'язують сортувати сміття. Це передбачено Законом України "Про відходи", до якого були внесені відповідні зміни ще 2012 року.

Текст – Катерина Мицак
Фото – znaj.ua