"Богдан неправдоподібно відкритий і чесний у своїх заявах через абсолютну байдужість до громадської думки. Єрмак, який заявив за день до відставки про відсутність конфлікту між ним і Богданом, публічно бреше приголомшливо легко, і про це варто пам'ятати",

Про це у "Дзеркалі тижня" у статті "Яка різниця?" пише Юлія Мостова.

Юлія Мостова: "Чи правильним було рішення про відставку Андрія Богдана? На мій погляд, так. І не тільки тому, що Богдана стало надто багато, а тому, що якості в тому, що він побудував, виявилося надто мало.

Чи правильним було призначення Андрія Єрмака на пост керівника президентського штабу з управління країною, яким насправді при президенті Зеленському є ОПУ? На мій погляд, ні. І от чому. Є дві моделі. Перша, коли президент — досвідчений політик або візіонер — сам генерує ідеї, визначаючи рух країни та держапарату. Попри те, що Зеленський-сьогоднішній зробив для себе чимало відкриттів порівняно із Зеленським-травневим, його особистої експертизи явно не вистачає для цього варіанта. Виходить, потрібна друга модель: креативні плюс компетентні люди зі знанням проблематики, бюрократичних ходів і управлінських систем, які мають професійно організовувати та подавати президенту для вирішення кадрові, управлінські, законодавчі ініціативи, володіючи при цьому вмінням жорстко контролювати виконання прийнятих рішень і озвучених KPI. Ні Андрій Єрмак, ні Сергій Шефір в умовах держуправління не мають ні подібного досвіду, ні вміння. Отже, очікувати змін якості роботи влади, дроти якої Зеленський безальтернативно замкнув на собі, не доводиться.

Чи є різниця між двома Андріями? Звичайно, є.

Богдан — нестриманий хам, Єрмак навчений манерам і маневрам.

Богдан неправдоподібно відкритий і чесний у своїх заявах через абсолютну байдужість до громадської думки. Єрмак, який заявив за день до відставки про відсутність конфлікту між ним і Богданом, публічно бреше приголомшливо легко, і про це варто пам'ятати.

Богдан абсолютно нестерпний до будь-якого прояву корупції, до якого він не має стосунку. Єрмак — дуже комерційний персонаж, що знається на розподілі часток.

Обидва Андрії відчувають відразу до правил. Але якщо Богдан їх ламав і трощив, то Єрмак обтікав, прагнучи не привертати уваги до тихого слалому. Уся команда Зеленського прагне перенести в площину держуправління (включаючи Раду та Кабмін) бізнесовий принцип прийняття рішень. На їхнє переконання, чиновникам важливий процес, а їм — результат. Якась частка правди в цьому є.

Однак, по-перше, неякісний склад влади, нехтуючи регламентами, законами, протоколами та дискусіями з опозицією, частіше мультиплікує помилки, ніж точні оперативні рішення.

По-друге, нерідко сьогоднішнє рішення тактичних питань не співвідноситься з усім полем проблематики та шкодить завтрашній ситуації.

Андрій Єрмак бачить великий потенціал у свіжості та привабливості Володимира Зеленського, здатного подібно до криголама розколювати сіру рутину буднів світових лідерів, залишаючи про себе чіпке враження та прихильність. Цілком можливо, новий глава ОПУ правий. Але криголами не спалюють атомного палива, пробиваючи кригу заради власного марнославства. За ними мають іти сейнери, торговельні судна або військові кораблі. А це означає — система, яка продукує цілі, підхоплює та забезпечує реалізацію досягнутих домовленостей. Не або/або, а і/і. Візит Макрона в Україну перед поїздкою до РФ? Щоб що?.. Зустріч із Трампом? З яким конкретно порядком денним?

Зізнаюся, мені доводилося докладно розмовляти і з Андрієм Богданом, і з Олексієм Гончаруком, і з Андрієм Єрмаком. Усі досить цікаві та недурні люди. Моя мама завжди казала: "Дурень — це просто людина не на своєму місці". Але не тільки цей спонтанний спогад поєднує всіх трьох. Ніхто з них жодного разу за час багатогодинних розмов не вимовив слів "країна" або "Україна". А от формулювання "не підвести Вову", "підтримати Вову", "утримати Вовин рейтинг", "допомогти Вові" — звучали постійно. Побачивши чимало бояр із почту всіх українських царів, з подібним феноменом я зустрічаюся вперше. Цей "монотеїзм" не залишає місця ні для відповідальності за нас, ні для турботи про нас, ні для милосердя до нас. За всієї сентиментальності Зеленського, ця влада — не про людей. У неї немає сил — візіонерських, громадянських, державницьких — вести паству за собою.

Може, пастух розставив капкани на вовків? Ні. Експертизи щодо трансфертного ціноутворення експорту як не було, так і немає. Антимонопольний комітет не просто завис — він валяється. У результаті реформ Польща потрапила до ЄС і НАТО, а Україна — до списку Forbes. Незграбна промислова приватизація породила касту олігархів, а запропонований до прийняття варіант закону про ринок землі зміцнить і збагатить касту олігархів аграрних, так і не здійснивши мрії про наповнення державної скарбниці мільярдами доларів. Конкуренції з боку іноземних інвестицій місцеві господарі життя не бояться: інструментів для інвестування немає; захисту власності немає; суди перейшли на госпрозрахунок. Хаос "мглою небо кроет": з інвест-нянькою можна лише бухати з кухля. "Ви зрозумійте, — пояснювала мені цілком розсудлива людина логіку президента, — Зеленський прийшов на один термін, і через чотири роки він хоче повернутися до улюбленої справи — продовжити виступати з "Кварталом". Для цього знадобиться телевізійний майданчик. І він не хоче критично псувати стосунки ні з ким з олігархів, які зможуть, коли настане час, цей майданчик надати".

Проте річ не тільки у вовках. Пастир іде за паствою, потураючи її бажанням: даючи поліції негласне розпорядження не зупиняти "євроблях"; заплющуючи очі на масове заниження митної вартості імпортних товарів; відкладаючи впровадження касових апаратів; не розуміючи значення загального декларування; пом'якшуючи відповідальність за неоформлення на роботу та відкладаючи на потім безліч інших болючих, але необхідних рішень. Для державного діяча рейтинг не мета, а засіб. Як нерозумно — розтратити високий рейтинг довіри пацієнта до лікаря на погладжування гангренозних кінцівок.

Заміна Богдана Єрмаком чітко показує, що Зеленський усе ще не усвідомив своєї відповідальності. Що комфорт він цінує вище за ефективність. Що некомпетентність — набагато менший гріх, ніж нешанування. Що він усе ще знімає скетчі, не маючи сценарію для справжнього твору. Та, власне, і сценариста в нього немає. "Квартал" вичавлює будь-який сторонній предмет із системи управління трофеєм влади. "Наш президент — дуже влюблива людина. І цього не змінити. Своє завдання на посту першого помічника я бачу в тому, щоб обмежити наслідки цих необережних закоханостей у людей", — сказав Сергій Шефір одному бізнесмену. Ну, з'їли Богдана, який, утім, сам кидався на блюдо, а далі що?