Жив собі чоловік на ім’я Карпо і мав він трьох синів, із яких жоден не взяв батькового прізвища Тобілевич.

Звалися ті сини: І.Карпенко-Карий, М.Садовський та П.Саксаганський і увійшли вони в історію як корифеї українського театру. І мав той Карпо дочку-красуню Марію, яка росла собі виростала, учителювати стала. Та якось приїхав до них гість дорогий – композитор Петро Ніщинський. Він приїхав подивитися виставу «Назар Стодоля», для якої створив музичну картину «Вечорниці». Тут Марія композитора своїм співом зачарувала і той сказав пророчі слова: «Ваша доля – то сцена. Таким голосом рідко кого наділяє природа!».
Збулося пророцтво: на сцені змінила Марія прізвище батька, стала Садовською. Правда не надовго. Зустріла вона італійського музику та співака Барілотті. Познайомилися, покохалися, переїхали до Італії. Стали жить-поживать двох діточок колихать. Та невдовзі Марія з малими повернулася до батьків і полишила сцену. Марія Карпівна щиро любила своїх братів, особливо Івана, листувалася з ним, підтримувала його починання драматурга; у роки заслання брата приїжджала до Новочеркаська. У цьому місті вона познайомилася з Денисом Петровим-Мовою, родом із м. Бердянськ, який став її чоловіком. Випускник Петербурзької консерваторії мав сильний тенор красивого тембру. Денис Мова першим виконав партію Петра в опері «Наталка Полтавка» М. Лисенка (1889). Серед його репертуару — партії Андрія («Запорожець за Дунаєм» С. Гулак-Артемовського), Левко («Утоплена» М. Лисенко).
Марія Садовська-Барілотті красуня, талановита співачка-сопрано за 12 років сценічної діяльності виступила майже у всіх жіночих партіях опер «Наталка Полтавка», «Запорожець за Дунаєм», «Утоплена», зіграла головні ролі у багатьох драматичних виставах. Її конкуренткою та почесною «вороги нею» була Марія Заньковецька. У 1886 р. співачка М. Садовська-Барілотті перейшла до трупи М. Старицького. Зі справжнім блиском виконувала вона роль Проні у п’єсі Старицького «За двома зайцями». В ній розкрилося її комедійне обдарування. Це була серйозна творча перемога актриси.
У 1891 році під час гастролей в Одесі у Марії Карпівни погіршилось здоров’я, але з піднесенням вела вона роль безталанної Софії від початку і до кінця. В останній сцені вона прошепотіла братові Панасу Саксаганському, який грав роль Гната: «Мені погано, братику». Виставу дограла і втратила свідомість. Публіка викликала її бурхливими оплесками, виносила на сцену подарунки, але вийти Марія Карпівна вже не змогла. П. Саксаганський виніс її непритомну на руках і відвіз додому. Безталанна Софія стала останньою роллю актриси. Більше Марія з ліжка не підводилась. Лікування не допомагало. 27 березня приїхали до Одеси М. Садовський, П. Саксаганський, М. Заньковецька та інші артисти, щоб провідати її, але спізнились: за декілька годин до їхнього приїзду 35-річна Марія Садовська померла.

Ганна Черкаська, ЮА Хісторі.