Нічого поганого не сталося – ви здорові, у вас є їжа, допомога завжди поруч.

Скотт Берінато в статті для HBR влучно сформулював відчуття, яке багато хто з нас відчуває в ці тижні – відчуття скорботи, пише 24 Канал.  Скорботи за світом, що змінився. Ми знаємо, що пандемія пройде, але також розуміємо, що світ вже ніколи не буде в точності таким, як він був до цього. Скорбота за втраченим відчуттям нормальності, безпеки і особистого контакту з іншими людьми. Скорбота за планами, які були відстрочені на невизначений час без жодної нашої вини. Все це тисне на нас і ми колективно горюємо.

Також ми відчуваємо завчасну скорботу. Насувається буря і ми не готові до неї. Давня частина нашого мозку, яка відповідає за страх, знає, що відбувається щось погане, але ми не можемо побачити це на власні очі. І теж саме більше чи менше відчуває все людство. Якщо раніше втрату відчуття безпеки переживали окремі групи людей чи навіть цілі країни, вперше для нині живих відчуття безпеки одночасно втратили всі люди на Землі.

На думку психолога Девіда Кесслера, під час пандемії ми всі проходимо типові етапи скорботи (не обов'язково саме в цій послідовності). Заперечення: пандемія не зачепить нас. Гнів: мене змушують залишатися вдома і припинити мої звичні активності! Торг: якщо я буду зберігати соціальну дистанцію протягом двох тижнів все буде гаразд, так? Депресія: я не знаю, коли все це завершиться. І, нарешті, прийняття: це відбувається, я маю розробити план, як діяти далі.

Як не складно уявити, влада над собою і ситуацією чекає нас на етапі прийняття. У прийнятті ми знаходимо відновлення втраченого контролю. Я можу ретельно мити руки. Я можу тримати фізичну дистанцію від інших. Я можу навчитися працювати і спілкуватися з близькими дистанційно.

З відчуттям скорботи, як і зі страхом, не потрібно боротися. Їх потрібно прожити, не підживлюючи їх. Важливо не ігнорувати емоції і не намагатися зусиллям волі позбутися їх. Потрібно визнати їх існування, назвати їх і дати їм пройти – жодна емоція не може тривати довго. Сам акт ідентифікації і називання наших емоцій дає нам владу над ними.

Можливі варіанти майбутнього лякають нас. Але варто пам'ятати, що майбутнього не існує – існує лише цей момент. Подивіться навколо і назвіть п'ять речей в кімнаті. Комп'ютер, стілець, фото в рамці, ковдра, чашка чаю. Вдихніть і видихніть, відчуйте, як повітря проходить крізь ваш ніс, відчуйте твердий стілець під вами і м'яку ковдру на вас. Існує лише цей момент і нічого поганого не сталося – ви здорові, у вас є їжа, допомога завжди поруч.

Абсурдно думати, що ми не маємо відчувати скорботу і страх в ці дні. Дозвольте цим емоціям прийти і піти крізь вам. І коли наступного разу ви заглянете в середину своєї свідомості, то зрозумієте, що на їх місці залишилися лише ви.