10 грудня Португалія погодилася виплатити грошову компенсацію родині українця Ігоря Гоменюка, який помер, за даними місцевої прокуратури, після побиття португальськими міграційними інспекторами. Родина, що втратила годувальника, вимагає 1 мільйон євро. Але це – не єдиний наслідок, який може мати для Португалії справа Гоменюка.

Про це пише радіо "Свобода".

Випадки тортур мігрантів у центрі утримання були й раніше, але цей – перший із летальним результатом, стверджує адвокат родини Гоменюка. І додає: аби українець став останньою жертвою міграційних інспекторів, сама служба повинна бути реформована.

Що сталося?

10 березня 2020 року Ігор Гоменюк із Новояворівська прибув до аеропорту «Портела» імені Умберту Делгаду літаком зі Стамбула. Але інспектори міграційної служби не пропустили його на територію країни. Відмовили йому, тому що він нібито не мав візи для роботи в Португалії. Як згадують португальські медіа, Гоменюк планував поїхати працювати до Бельгії, а до Лісабону прибув, щоб підписати документи.

Судячи з ордеру на арешт трьох інспекторів, Гоменюку стало погано, він скаржився на біль у ногах та внизу живота. Його доправили до лікарні, де обстеження не виявило суттєвих проблем зі здоров’ям, Гоменюку виписали ліки. Згодом українця повернули до аеропорту і помістили в камеру центру тимчасового утримання. Там медсестра Червоного Хреста зробила йому ін’єкцію діазепаму.

На рейс до Стамбула Гоменюк із не вказаних в ордері причин не сів. За якийсь час через нібито ознаки «схвильованості» чоловіка співробітники центру утримання викликали інспекторів Служби у справах іноземців і кордонів (SEF), які його знерухомили.

Згодом до камери Гоменюка увійшли інспектори Дуарте Лажа, Бруно Совса та Луїз Сілва, які зажадали від співробітниці центру не реєструвати їхні імена. Вони вдягнули на Гоменюка кайданки і побили, в тому числі палицею, йдеться в ордері на арешт. Коли за 20 хвилин співробітники SEF йшли, один з них сказав, що Гоменюк «тепер спокійний», а інший – що цього дня йому «навіть не доведеться йти до спортзалу».

Коли українця спробували вдруге посадити на рейс до Стамбула, співробітники центру виявили, що він не реагує. Увечері 12 березня лікарі швидкої допомоги констатували його смерть.

Ігорю Гоменюку було 40 років.

Що зі справою зараз?

Суд над інспекторами почнеться 20 січня. Однак португальська прокуратура хоче також притягнути до відповідальності ще цілу низку службовців, яких підозрює в спробах приховати злочин.

«Посадовці міграційної служби, поліції, медики, які там були, хотіли приховати цей злочин. Вони ж повідомили в посольство, що українець помер внаслідок серцевого нападу, потім хотіли підробити документи аутопсії, просили, щоб подали іншу аутопсію щодо цього, а поліція, яка привезла тіло Ігоря до моргу, сказала, що тіло взагалі знайшли», – розповідає голова Спілки українців Португалії Павло Садоха.

Захист родини Гоменюка не має доступу до справи проти решти службовців, які, ймовірно, причетні до приховування обставин його смерті, повідомив адвокат Жозе Ґашпар Швалбах. 20 січня почнеться суд тільки над Лажею, Совсою та Сілвою. Наразі вони відсторонені від служби і перебувають під домашнім арештом.

10 грудня міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба повідомив, що португальський уряд погодився виплатити компенсацію вдові Гоменюка Оксані та двом їхнім дітям. Родина вимагає 1 мільйон євро. Остаточну суму має визначити португальська уповноважена з прав людини Марія Амараль.

Дружина померлого Оксана Гоменюк в коментарі Радіо Свобода розповідає: за ці дев’ять місяців, що минули з моменту смерті, уряд Португалії зі своєї ініціативи не пропонував їй жодної допомоги. Вона працює вчителькою і – тепер вже сама – виховує двох неповнолітніх дітей.

«Свої кошти вклала, щоб його привезти сюди, в Україну, мені допомагали родичі, знайомі, друзі. Ніхто з Португалії, ні з влади, ні з керівництва, крім консула, не дзвонив, ніхто зі мною не говорив, крім журналістів. Все, більше ніхто не говорив. Те, що пішла у відставку та пані (голова SEF Кріштіна Ґатойнш – ред.) вчора – мені з того ні гірше, ні легше, тому що діти лишилися без тата, без підтримки моральної, психологічної, матеріальної. Йдуть свята – я не знаю, як ці свята пережити», – розповідає жінка.

В разі необхідності Гоменюк готова свідчити в португальському суді. Каже, що навіть хотіла б мати змогу висловити свою думку з приводу подій, які призвели до смерті її чоловіка. Але зізнається, що їхати до Португалії їй страшно.

«Якщо він (адвокат – ред.) скаже прилетіти – чи я прилечу, чи зможу, чи знайду сміливість прилетіти в ту країну після того випадку? Якщо дистанційно… так, буду, звичайно. Хочу навіть, щоб мене підключили, хочу сказати суду свою думку на рахунок цих людей і цієї ситуації, що європейська країна, Європа, а таке відбулося на очах у багатьох людей, і ніхто не надав допомоги».

Захист Гоменюка 4 грудня мав зустріч із Амараль і виклав позицію, згідно з якою виплата компенсації не може чекати до завершення судового розгляду, розповів Швальбах. На його думку, уряд і так чекав надто довго – дев’ять місяців. Зрештою адвокати отримали формальне підтвердження від прем’єр-міністра про готовність виплатити компенсацію після того, як її суму остаточно визначить уповноважена з прав людини.

«Ми очікуємо щонайменше, що португальський уряд погодиться на повну суму. Це невелика сума, я б навіть сказав, символічна, тому що жодні гроші не повернуть Ігоря до життя. Це буде слабкою втіхою бідним дітям, в яких не буде батька, який міг би їх вчити, відправити до університету, влаштувати їм весілля. Тож це дріб'язок. Якщо португальський уряд дасть менше від цієї суми, це буде ганьбою для всієї країни», – каже адвокат.

Дискримінація мігрантів чи недоліки системи?

Офіційно в Португалії мають дозвіл на проживання 32 тисячі українців – такі дані місцевої міграційної служби за 2019 рік називає Садоха. Ще 20 тисяч українців, за його словами, мають громадянство. Про випадки насильства проти українських мігрантів у цій країні він раніше не чув.

Голова Спілки українців Португалії зізнається: новина про смерть співвітчизника від рук португальських службовців його здивувала, адже Португалія вважається толерантною країною, надто – до українців.

«Зараз вже у зв’язку з розголосом цієї ситуації ми дізнаємося, що до інших емігрантів – з Бразилії, з Африки – такі речі вже застосовувалися, тобто це не перший випадок застосування тортур до мігрантів у центрах тимчасового утримання мігрантів. Але до українця ми такого ще не чули», – каже він.

Близько 5 мільйонів самих португальців зараз живуть і працюють в інших країнах, додає очільник громадської організації. За його спостереженнями, громадськість вбачає в тому, що сталося, відповідальність МВС, якому підпорядковується Служба у справах іноземців і кордонів.

«Директорка міграційної служби, яка звільнилася, зробила репортаж, що вони той центр тимчасового утримання змінили, зробили його як готель. Найбільше всіх обурило, що вони сказали, що, аби такого більше не ставалося, зробили в кожній кімнаті утримання кнопку термінового виклику, як у шпиталях – така червона кнопка, натискаєш, кнопка екстреної допомоги. Наприклад, інспектори міграційної служби заходять, хочуть якихось дій вжити до якогось затриманого, він натискає на ту кнопку і хто на те реагує? Інші інспектори міграційної служби. Сенсу в тому немає, і це всіх обурило, це одразу всі почали коментувати, казали: «Послухайте, не дуріть народ», – розповідає він.

Адвокат родини Гоменюка Жозе Ґашпар Швалбах кілька разів у розмові з Радіо Свобода підкреслює: те, що сталося з Ігорем Гоменюком, не є уособленням Португалії і її ставлення до мігрантів. Йому відомо про щонайменше кілька випадків насильства проти мігрантів, які мали місце в центрі утримання при аеропорту Лісабону. Останній з них, каже, стався 2018 року.

«Як це не сумно визнавати, є кілька інспекторів в цьому місці, які зловживали владою, яку мали. Це не всі співробітники, адже в нас на службі є чудові інспектори, які є гуманними та професійними, але вистачило, щоб ці троє зробили те, що зробили. Це не всі люди цієї країни, але це сталося. Один випадок – це вже забагато. На жаль, в цьому аеропорту є закрита спільнота, яка має велику владу. А з великою владою ви отримуєте, очевидно, і величезну відповідальність, з якою вони не змогли впоратися», – міркує Швалбах.

Які зміни можливі в законодавстві Португалії для мігрантів?

Попри безвізовий режим із Євросоюзом, серед 4 995 іноземців, які не змогли потрапити до Португалії в 2019-му, є 31 українець, каже Швальбах.

Він вказує на два основні пункти чинного міграційного законодавства, які, на його думку, потребують змін:

• закон чітко не зобов’язує інспекторів міграційної служби надати іноземному громадянину перекладача мови його країни походження – натомість він вимагає здійснювати процедури мовою, яку він, «ймовірно, може знати»; за тлумаченням Швальбаха, інспекторам достатньо виходити з припущення, що іноземець знає португальську;
• закон не передбачає права новоприбулого на адвоката під час інтерв’ю з представником міграційної служби.

У випадку з Гоменюком за «перекладача» під час інтерв’ю правила інспекторка, яка, за словами правника, говорила навіть не українською, а російською.

«Якби громадянин був з району Криму, можна було б сказати: «можливо, він розуміє російську». Але це ж дві різні мови, це неприйнятно – проводити настільки важливе інтерв’ю мовою, якої людина не знає чи яка не є мовою її країни. Таке ставалося з Україною, з іншими країнами, з людьми з Африки, які не говорили португальською. Це дуже серйозно. Також їм не дозволено мати адвоката, захисника поруч із ними під час процесу. Це теж цілком протизаконно», – стверджує Швальбах.

Відставки чиновників, додає він, нічого не змінять, якщо не внести змін до того, як працює сама SEF. Функції поліцейських, за пропонованою моделлю, може виконувати так звана поліція юстиції – правоохоронний орган, який займається кримінальними розслідуваннями.

«Ми не можемо мати систему, де інспектор – це і поліцейський, і суддя, який виносить рішення відмовити вам у в’їзді або звинуватити вас у чомусь. Ми маємо розділити цю службу. Вона має бути розділена негайно, щоб один департамент займався дозволами на проживання, паспортами, візами, наданням притулку, а поліцейські функції повинні зникнути, тому що в них немає підстав продовжувати працювати як поліція, якщо вони не мають поваги до базових прав», – впевнений адвокат.

«Ви знаєте, історично Португалія – теж країна мігрантів, з початку 16-го століття. І досі ми мігруємо до Англії, Сполучених Штатів, Франції, у нас величезна громада в Люксембурзі. Ми – повсюди у світі, ми – мігранти. Тож ми маємо й приймати всіх, хто прибуває до нашої країни. І відмовляти їм у праві на в’їзд без правового пояснення – це просто неправильно».

Політичні наслідки для Португалії та мігрантів

Загибель Гоменюка не є свідченням дискримінації конкретно українців, каже Садоха. Втім, він очікує зміни становища мігрантів загалом за наслідками цієї справи:

«Ця справа вже обговорювалася омбудсменом Європейського союзу, відповідними європейськими правозахисними структурами. Це набуло розголосу поза Португалією. Я вважаю, що певні зміни в ставленні до мігрантів, до проблематики трудової міграції будуть».

Напередодні відставки директорки SEF опозиційна Соціал-демократична партія Португалії закликала міністра внутрішніх справ Едуарду Кабріту вдатися до «структурних змін» у міграційній службі або ж йти з посади.

Своєю чергою Кабріта заявив, що його відомство вжило всіх необхідних заходів, аби розслідувати цю справу, а рішення про його звільнення – за головою уряду Антоніо Костою, передає видання The Portugal News.

Судячи зі слів Кости, він такого наміру не має: прем’єр-міністр заявив, що має «цілковиту впевненість» у голові МВС.

«(Кабріта – ред.) вже підготував реформу нашої системи прикордонної поліції, яка зазнає суттєвих змін, аби не лише відповідати потребам ретельної поваги до демократичного законодавства та прав людини, але також вжити заходів, які були прописані в програмі уряду задовго до цієї справи», – сказав він.

Також Кабріта звинуватив медіа та громадськість у недостатній увазі до справи Гоменюка. Водночас Павло Садоха зазначає: зокрема, журналісти та громадські організації звернули увагу на роль тих, хто, ймовірно, намагався допомогти інспекторам уникнути відповідальності.

11 грудня стало відомо, що міністр Едуардо Кабріта передав посолці України в Португалії Інні Огнівець листа до Оксани Гоменюк. В ньому він повідомляє про рішення Лісабону виплатити їй компенсацію та висловлює співчуття через смерть її чоловіка. На думку адвоката Гоменюк, міністр мав зробити це раніше, але зараз у нього є кращий варіант, ніж подати у відставку – ініціювати зміни в роботі міграційної служби.

«Його (Кабріти – ред.) відставка не матиме значення, тому що він може зробити дещо краще, якщо доведе, що дійсно був щирим, коли казав, нібито відчув удар у живіт. Це його слова на наступний день після новин, і він повторив їх учора – удар у живіт. Тож нам потрібно, аби він зробив щось і довів, що йому дійсно не байдуже, що це не просто політичний крок, що він дійсно дбає про це і хоче змін. Це почалося сьогодні з листа Оксані. Ми сподіваємося, що він зможе й надалі діяти відповідно».

Наприкінці розмови Жозе Ґашпар Швальбах розповідає про випадок, який стався того ж дня – 11 грудня:

«Я виступав на суспільному телеканалі, і наприкінці журналіст сказав, що хотів би, аби я передав Оксані і взагалі всім, хто живе в Україні: те, що сталося, не означає, що всі в Португалії такі, як ці хлопці, яких зараз судять. Ці дії жодним чином не представляють нашу країну. Я також хочу сказати, що ми робимо все, аби відновити трохи гідності Португалії, і що всім тут соромно за те, що сталося. У нашому офісі й серед всіх, кого ми знаємо – друзів і колег, – всі в один голос кажуть одне й те саме: ми не приймаємо того, що сталося, і зробимо все, аби виправити це. І ми просто мусимо вибачитися за цей сором».

Перше фото - Ігор Гоменюк помер у центрі утримування біженців у Лісабоні