Це християнське свято тісно переплелося з дохристиянськими віруваннями українців, нагадує Укрінформ. 

Традиції дохристиянського святкування Івана Купала дійшли до наших днів, щоправда, із плином часу втративши свій прадавній сенс і набувши радше казково-романтичного наповнення – це і стрибки через багаття, яке є символом Сонця, і плетіння та пускання за водою віночків зі свічками, й оповіді про чар-квітку папороті.

Щодо Церкви, то вона згадує сьогодні того, хто тисячі людей підготував до зустрічі з Богом і до сприйняття Слова Нового Заповіту; того, хто передував Ісусу Христу. Життя Івана Предтечі - просте, коротке й трагічне водночас. Його батьки довго не мали дітей, що серед юдеїв було ганебним знаком. Вони були вже у досить поважному віці, коли у них народився син. Хлопчик недовго тішив старих батьків – рано залишив рідну домівку й оселився в пустелі. Їв «акридів та дикий мед», ходив у грубому одязі з верблюжої шерсті. Приблизно у тридцять років розпочав проповідь, яка тривала років зо п’ять. Її можна характеризувати одним єдиним словом: «Покайтеся» (єврейською «покайтеся» означає «поверніться»). Над тими, хто сприймав цей заклик, Іван здійснював у річці Йордан обряд хрещення.

Хрестив він там і Ісуса. Пророк дратував своїми проповідями фарисеїв та можновладців. Особливо ж його ненавиділа Іродіада, дружина Ірода Антипи, правителя Галілеї. Іван Предтеча безстрашно викривав розпусту й бездумні розкоші правителя та його оточення. Зрештою можновладець кинув Іоанна Хрестителя до в’язниці, а невдовзі, на догоду Іродіаді, наказав стяти пророкові голову. Цей день - 11 вересня, вшановується Церквою як День усікновіння Глави Івана Предтечі.

У православній традиції Іван Хреститель відіграє помітнішу роль, аніж у католицькій. Він є (поряд із Дівою Марією) одним із найнаближеніших до Христа. Якщо католицька традиція сприймає Івана Хрестителя передусім як пророка, правдивого свідка пришестя Христа і безстрашного викривальника зверхників, то православна, не заперечуючи цього, підкреслює в ньому риси ідеального аскета, пустельника і постувальника, ідеального ченця, який є представником «ангельського чину». Саме тому на багатьох стародавніх православних іконах Івана Предтечу зображено з широкими ангельськими крилами. Цей іконографічний тип так і називався – «Іван Хреститель – ангел пустелі».

7 липня здавна вважався в Україні найкращою порою заготівлі лікарських рослин. «Святоянське зілля» - так називали купальські трави – не годилося брати голіруч, «бо силу втратить». Збирати зело треба було до сходу сонця або при росі і так, щоб ніхто того не бачив. До кожної трави було своє окреме замовляння. Унікальним і багатющим культурним пластом, тісно переплетеним з прадавніми українськими обрядами, є купальські пісні.