Президент Росії Путін, який прибув до Самарканду, після Харківської поразки в Україні, робить вигляд, що йому все добре.

Але всі учасники ШОС на чолі із Китаєм знають, що це не так. Путін бездарно програє війну з Україною, навіть не знає, як її закінчити без втрати своєї влади. Звідси ввічлива, але східна байдужість учасників ШОС до фігури Путіна на цьому саміті.

Геополітичне завдання у Путіна досить складне - знайти союзників російсько-української війни, не втратити ОДКБ і при цьому не нашкодити Китаю, який демонстративно зміцнює свою владу в Центральній Азії та Близькому Сході. Тим більше, що учасники саміту ШОС не приховують своєї глибокої поваги і навіть захоплення перед могутністю Китаєм і мало звертають увагу на Путіна, що заплутався і ослабленого, бо ніхто не хоче спільної, "єдиної долі" з Путіним і всі обережно чекають змін у Росії.

Звідси, кидається у вічі протиріччя поведінка Путіна- зарозумілість і самовпевненість у Росії і невпевненість і слабкість там.
А попереду президента Росії на Путіна чекає ще більш принизливе випробування - саміт «Двадцятки» на Балі в Індонезії, де йому буде дуже важко знайти союзника чи співрозмовника. На Балі Путін буде боятися будь-якого скандалу, провокації чи натяку, загрози для свого життя.