Уночі проти 1 листопада, у багатьох країнах світу святкують Гелловін, або Відьомську ніч – веселе свято нечистої сили. Коріння Гелловіну сягає в сиву давнину, ще до християнізації Європи. Тоді язичницькі кельтські племена святкували в цей час настання своєрідного нового року, напередодні якого відзначалося свято Самайн. Цю межу – перехід до зими – вважали надзвичайно містичним періодом.

Про це пише Укрінформ.

Стародавні кельти вірили, що саме в цю пору, коли ночі стають надзвичайно темними і холодними, коли у вирій відлітає все птаство, крім загадкового і трохи зловісного ворона, а дні стають короткими і похмурими – з потойбічного світу у світ людей приходять загадкові створіння сіди.

Зазвичай вони не шкодять людям – просто блукають поміж ними, тиняючись, наче школяр, що втік з уроків. Але іноді трапляються доволі агресивні створіння – тоді нічого доброго від них не чекай: будуть капостити, а то й взагалі – намагатимуться звести зі світу.

Аби цього не сталося, потрібно було всіляко задобрювати непроханих гостей: залишати їм їжу, подарунки, або відлякувати: як варіант – самому стати страшнішим за сіда.

Люди в цей період теж можуть побувати у потойбічному світі, а потім повернутися назад. Звісно, якщо поводитимуться там обачно, й не порушуватимуть тамтешніх законів.

Так вважали стародавні кельти і ці вірування, без сумніву, були пов’язані з поховальною обрядовістю; світ живих намагався, як умів, осягнути проблему смерті та небуття.

Згодом католицька церква почала відзначати 1 листопада День усіх святих, а 2 листопада – вшановувати пам’ять усіх померлих. Дати були встановлені лише в ХІ столітті, а до того відзначалися 13 травня. Таким чином, стародавні язичницькі вірування змішалися з католицькою традицією, а віра в душі померлих, різних духів і казкові створіння трансформувалася в чистісіньку нечисту силу.

Уперше назва Гелловіну (Halloween) згадується у 1745 році. Слово походить від англійського Hallowe’en – скорочення виразу All Hallow’s Eve - надвечір’я (переддень) Дня всіх святих, яке в свою чергу розшифровується як All Hallowed Souls Eve – дослівно: Надвечір’я Всіх Святих Душ.

Можна сказати, що на сьогодні Гелловін є всесвітнім брендом, таким самим, як Coca-Cola, The Beatles чи Apple. Його логотип – доволі симпатичний палаючий гарбуз (так званий «ліхтар Джека»), упізнають у будь-якому куточку планети (якби було щось страшніше, то потенційний споживач би не клюнув).

Величезних бонусів у розкрутці та популяризації Геловіна додали новітні технології – кіно, телебачення та інтернет. І якщо у першій половині ХХ століття про це свято знали лише в західному світі (переважно в англомовному), то вже зараз його активно відзначають у країнах Сходу – Японії, Південній Кореї, Китаї.

За популярністю Гелловін упритул наблизився до Різдва (на третьому св. Валентин). З’явилася величезна кількість різних «експертів» з Гелловіну, які детально розкажуть, який гарбуз вам вибирати, що з ним треба робити, де вішати чи класти, що при цьому говорити і думати, що одягати й куди йти.

Як свідчать дослідження, найбільш активними прибічниками Гелловіна на всіх континентах є підлітки, котрих приваблює ореол таємничості та містики пов’язаних з цим святом, а також мільйонна армія офісних працівників, для яких перетворення на відьму, вурдалака (він же упир) чи ще якусь нечисть (існує безліч варіантів) – гарна нагода хоч на декілька годин вийти за дуже жорсткі та регламентовані межі щоденного протоколу і етикету. Щодо правовірних католиків, то вони цими днями згадують померлих пращурів – відвідують кладовища, храми, запалюють свічки.