До початку повномасштабного вторгнення, у 2021 році, українські підприємства виробляли понад 80 млн тонн залізорудної продукції на рік. Через війну обсяги видобутку скоротилися майже вдвічі, однак галузь і надалі забезпечує внутрішню металургію та зберігає експортні поставки.

За оцінками експертів, гірничо-металургійний комплекс забезпечив 7,2% ВВП України у 2024 році, залишаючись однією з ключових опор економіки. Водночас сектор відчуває значний тиск через падіння світового попиту, насамперед у Китаї, зростання логістичних витрат і посилення конкуренції з боку країн без воєнних ризиків.

У GMK Center прогнозують, що у 2025 році експорт залізорудної продукції може скоротитися з 33,6 млн тонн до 27 млн тонн. Директор центру Станіслав Зінченко пояснює: транспортування руди з України до Китаю обходиться у рази дорожче, ніж з Австралії чи Бразилії, а подорожчання електроенергії (до 60% собівартості) та проблеми з відшкодуванням ПДВ додатково б’ють по виробниках. Через це окремі компанії, зокрема Ferrexpo та Криворізький залізорудний комбінат, змушені були призупиняти роботу.

Наразі три з десяти гірничо-збагачувальних комбінатів уже зупинені, однак навіть у складних умовах Україна залишається помітним гравцем світового ринку та зберігає валютні надходження від експорту.

Окрім залізної руди, українські надра містять значні поклади марганцю, титану, урану, літію, графіту, кобальту, нікелю та рідкоземельних елементів (зокрема скандію, неодиму, церію), критично важливих для електроніки, оборонної промисловості та “зеленої” енергетики.

За словами представників галузі, половина доходів від нових добувних проєктів спрямовуватиметься до Фонду реконструкції України, що робить розвиток видобутку одним із ключових джерел фінансування майбутньої відбудови країни.