У середу, 19 листопада, Львів попрощається з військовослужбовцями Андрієм Боднарчуком та В’ячеславом Адоєвцевим, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.

Чин похорону В’ячеслава Адоєвцева розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають воїна на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань новітніх Героїв.

Прощання з Андрієм Боднарчуком розпочнеться о 12:00 у родинному помешканні (вул. Мармаша, 43). Опісля відбудеться Чин похорону в Храмі Архистратига Михаїла у Зашкові. Поховають воїна на місцевому кладовищі у Зашкові. 

Біографічні довідки захисників 

Андрій Боднарчук (26.01.1992 – 04.11.2025) Уродженець села Зашків Львівської громади.

Навчався у Зашківському ліцеї імені Євгена Коновальця Львівської міської ради. Згодом здобув фахову освіту у Львівському вищому професійному училищі комп’ютерних технологій та будівництва.

Працював м’ясником на приватному підприємстві.

Зі слів рідних, Андрій мав легкий характер і багато усміхався. Був доброю та світлою людиною, щиро цінував життя. Особливо любив проводити час із сином, під час спільних прогулянок був по-справжньому щасливим. Захоплювався риболовлею та науковими передачами.

У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 82‑ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

У Андрія Боднарчука залишилися мати, син та два брати.

В’ячеслав Адоєвцев (22.06.1976 – 09.11.2025) Львів’янин.

Навчався у середній загальноосвітній школі І‑ІІІ ступенів № 50 м. Львова. Згодом здобув фахову освіту у Львівському технікумі промислової автоматики.

Проходив строкову військову службу у Державній прикордонній службі України.

Працював автомеханіком та малярем на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, В’ячеслав любив комп’ютерні ігри, походи до лісу та збирання грибів. Вирізнявся м’яким характером, самостійністю, цілеспрямованістю й добрим почуттям гумору. Захоплювався збиранням масштабних моделей військової техніки.

У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Північно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 156‑ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

У В’ячеслава Адоєвцева залишилися мати та дві сестри.