49-річний Андрій Ющенко у перші дні повномасштабного вторгнення росіян долучився до оборони України. На фронті він підірвався на міні й отримав важкі опіки рук. Та попри все, захисник будь-що прагне відновитись та повернутися у стрій, і допомагають йому в цьому лікарі-комбустіологи та фізичні терапевти реабілітаційного центру UNBROKEN у Львові.

Андрій Ющенко родом із нині окупованого Бердянська, але вже багато років мешкає на Київщині. До повномасштабного вторгнення працював на фірмі, що займається холодильним обладнанням, і у перші ж дні доєднався до одного з підрозділів ТрО. А навесні 2024 року Андрій поповнив лави омріяного «Азову», де став водієм-сапером.

«Чому “Азов”? Бо я сам з Бердянська. Там цей підрозділ сформувався колись у 2014 році. Там близькі мені по духу хлопці. Я дуже пишаюсь, що потрапив саме в цю бригаду. У цих хлопців очі світяться. За ними можна йти куди завгодно», - з теплотою та усмішкою розповідає захисник.

Важкого поранення Андрій зазнав торік у липні. Під час чергового бойового виїзду він був за кермом пікапа та наїхав на протитанкову міну. Стався вибух, машина загорілася, а водій втратив свідомість. Отямився Андрій від того, що його руки горять, та якимось чином вибрався з палаючої автівки.

Бійця з глибокими опіками рук, обличчя і частково ніг евакуювали до Слов’янська. Потім два місяці лікували у Дніпрі та Житомирі. А вже у вересні скерували до Львова – у центр UNBROKEN.

Із Андрієм одразу почалися займатися фізичні терапевти центру. Протягом кількох місяців вони працювали над рубцями що утворилися на кистях внаслідок глибоких опіків. Додатково виконували вправи на збільшення амплітуди рухів та силові й аеробні тренування. А у січні воїна прооперували комбустіологи. Під час втручання вони усунули рубцеві синдактилії, тобто зрощення, які утворилися між деякими пальцями в процесі загоєння, та виконали пластику.

Попереду на пацієнта чекає ще кілька подібних операцій на інших уражених вогнем ділянках. Після відновлення Андрій прагне повернутися в бригаду «Азов». Каже: «Це друга велика сім’я. Дружина з донькою іноді ревнують мене через те, що я хочу туди більше, ніж до них. Але вони розуміють моє прагнення бути там з побратимами».