Після множинних поранень, трьох інсультів і зупинки дихання, 22-річний Георгій без сторонньої допомоги навіть сидіти не міг. А тепер, після 8 місяців щоденної важкої праці зі спеціалістами Національного реабілітаційного центру НЕЗЛАМНІ (UNBROKEN) у Львові, захисник повністю повернув собі контроль над тілом. Він завершує протезування, готується до виписки та мріє стати фізичним терапевтом.

22-річний Георгій Раскалєй з міста Ірпінь, що його ворог окупував на початку повномасштабного вторгнення. Новина про це застала Георгія, який захищає країну з 19-ти років, на донецькому напрямку. І там, але вже в районі Бахмута, у травні 2023 року молодий боєць отримав важке багатоуламкове поранення. Ворожа міна влучила прямо у бліндаж, де був молодий боєць.

У Георгія стались три крововиливи у мозок, а у лікарні Дніпра – зупинялося дихання. До тями воїн прийшов лише у столичному шпиталі, де дізнався про втрату руки, і що весь цей час поруч з ним була найрідніша людина – мама.

Попри те, що лікарям вдалося зберегти життя молодого захисника, шанси на його відновлення були мізерними. На реабілітацію Георгія відправили до Львова, у центр НЕЗЛАМНІ. Тут за складного пацієнта взялася мультидисциплінарна команда: хірурги, нейрохірурги, спеціалісти мови й мовлення, фізичні та ерготерапевти. Вони склали план лікування і почали працювати в усіх напрямках.

При травмах Георгія можливості відновлення дуже малі. Тож щодня – по 8 годин виснажливих занять. І за 8 місяців хлопець, який не міг ходити, а сидячи тримав баланс не довше 20 секунд, відновив усі свої фізіологічні функції. Це дивовижний результат, кажуть лікарі.

З огляду на вік, потреби та можливості пацієнта, мультидисциплінарна команда ухвалила рішення встановити Георгію найбільш функціональну та високотехнологічну штучну кінцівку – біонічну руку. Це стало можливим завдяки спільному проєкту центру НЕЗЛАМНІ та благодійної платформи dobro.ua «Протези для Незламних».

Георгія уже протезують спеціалісти центру, і їм залишились останні штрихи: підігнати куксоприймач та навчитися користуватися біонічною рукою. Ось що каже сам захисник за крок до виписки: «Коли я отримав поранення, думав, що на цьому моє життя закінчилося і краще б я помер. Проте мама не дала мені здатися. Я повністю відновився і зараз вже успішно інтегруюсь в соціум та повертаюсь до мирного життя. Нині я навчаюсь на спеціаліста з реабілітації і вже навіть здав першу сесію. А ще я повернувся до свого хобі – бальних танців», - каже він.