Спроба Володимира Зеленського в’їхати до парламенту на чужих конях неминуче приведе до протистоянь у середині його команди, бо йдеться про абсолютно різних людей, про  абсолютно різні групи впливу, - про це в інтерв'ю WN зазначив Сергій Соболєв, народний депутат України, член фракції "Батьківщина".  

Останнім часом поки що Голова Уряду Володимир Гройсман, який веде свою партію на вибори, влаштовую на прямих ефірах «собачі бої». Як би ви це прокоментували?  

У мене таке відчуття, що Гройсман зробив першу найбільшу помилку у своєму житті, коли вирішив піти на вибори. Чи то як самостійна сила, чи то з Яценюком. Правда, по дорозі він «загубив» Яценюка, якому було стільки обіцяно. І теперішні події – це наслідок цього неправильного рішення.

Власне, коли Гройсман зрозумів, що 1-2 відсотки, які йому дають, – це не те, на що був розрахунок, то він наважився піти ва-банк і вдарити по своєму патронові Порошенкові. Щоб  у такий спосіб відібрати у нього частину голосів. Вони ж як сполучені посудини.

Знову ж таки, випади проти Юлії Тимошенко. Це вже не перша спроба. Але чим воно щораз закінчувалось? Після кожної такої атаки радикальні товариші розуміли, що тільки втрачають. Однак Гройсман, схоже, захотів на особистому досвіді у цьому переконатись.

Слід розуміти, що це намагання мобілізувати своє електоральне ядро. Відчайдушна, але вже програна боротьба за кожен відсоток.

З іншого боку, за критику на адресу Юлії Тимошенко, йому, вочевидь, складе подяку Петро Олексійович. Можливо, Гройсман думає таким чином зберегти стосунки з Порошенком, які у них зайшли дуже далеко.

«Батьківщина» сповідує інші принципи. Ми завжди казали: ту політику, яку проводили Порошенко – Яценюк. Порошенко – Гройсман, - це не той шлях, яким повинна йти країна. Натомість це дорога подальшого зміцнення  олігархічних кланів, роздавання їм телеканалів, підприємств. бізнесів… Ми завжди виступали проти цього і ніколи тут не домовимось ні з Порошенком, ні з кимось іншим.

А чи справді Гройсман сьогодні відбрунькувався від Порошенка?          

Я думаю. Що це велика гра. Бо, скажімо, у Вінниці у них все спільне.  І навряд вони так пересваряться, щоб поділити Вінницю навпіл.  Знаєте, поряд з психіатричне загостренням є таке поняття, як політичне загострення. До виборі залишаються лічені дні, а у тебе рейтинг 1-2 відсотки. От і все.   

Як би ви оцінили президентський старт Володимира Зеленського? 

Я вважаю, що у нього дуже вдалий старт. Його перемога на президентських виборах – це щось неймовірне. Ефект резонансу. Він потрапив у політичний резонанс, у резонанс викликів та ідей. Все це обернулось шаленим успіхом  і перемогою з результатом понад 73%. З подальшим стабільним зростанням рейтингу, що ми нині спостерігаємо на дострокових парламентських виборах.

Далі, я так розумію, вони хочуть скористатись теперішньою ситуацією і оголосити дострокові місцеві вибори, щоб закріпитись на місцям. Не маючи при цьому жодних структур. Це добре видно, якщо проаналізувати їхній список чи їхніх кандидатів у мажоритарних округах. Це спроба в’їхати до парламенту на чужих конях. А це неминуче приведе до протистоянь у середині команди, бо йдеться про абсолютно різних людей, про  абсолютно різні групи впливу. Але сам по собі феномен Зеленського унікальний, але при цьому приклад нашої держави не є унікальним і свідчить про те, що є якісь загальні речі, котрі стосуються загальних умов, що характерні для всього світу.

А перші рішення Зеленського на посаді президента?

Дуже вдалі з погляду піару, але важливо який буде результат. Поки що все, що він робить, він робить досить професійно і правильно, однак чи це дасть швидкий результат, який від нього всі очікують. Він тому й пішов на дострокові парламентські вибори (і тепер хоче піти на дострокові місцеві), щоб  закріпити сподіваний результат руками, які й будуть проводити його політику, – Кабмін, мерії, місцеві ради.

Через два-три місяці ми все побачимо. Якраз закінчиться «медовий місяць» - півроку. А це саме той термін, коли люди вже будуть очікувати результат. На це і зорієнтовані теперішні кроки Зеленського. 

Якщо говорити про зовнішню політику, то  Президенту Володимиру Зеленському закидають, що він вернувся до Мінського формату, який так критикував під час президентської виборчої кампанії як неефективний? І ні слова про Будапештський меморандум.

На мою думку, це не так. Порошенко всі 5 років навіть заїкнутися боявся про те, щоб запросити за стіл переговорів президента США та прем’ра Великої Британії. А Зеленський одразу це зробив. Згадайте, яка була миттєва реакція переляканого Путіна.  Я, мовляв, не  знаю, чи погодяться вони, у нас інший формат… Ясно, що Путіну набагато приємніше спілкуватись із Зеленським, аніж з Порошенком, особливо, коли поряд сидять два друга Путіна – Меркель та Макрон.

Отже, як на мене, Зеленський зробив все можливе на цьому етапі. Звернувся до Президента США і прем’єра Великої Британії. Тепер з ними відповідь. Ми хочемо їх бачити за столом переговорів. Але то буде інший розклад сил. Тоді Меркель не зможе торгувати газом на шкоду інтересам,  бо буде противага – президент Трамп, який заявив, що на німців чекають такі ж санкції, які нині застосовані до Росії, за газопровід в обхід України.   

Ціна на газ і Зеленський. Щось не чути його голосу у справі зменшення комунальних тарифів?      

Згадайте тих, хто найбільше кричав, що ціну на газ зменшити неможливо. За останній місяць двічі  ціну зменшили. Перший раз – на 7%, другий – на 17%.   Так це популізм чи реальні економічні обрахунки, на чому завжди наполягала «Батьківщина». Навіть цей уряд, навіть цей голова НАК «Нафтогазу» пан Коболєв були змушені досить суттєво, як на мене, зменшити ціну на газ, хоча цього ще не достатньо. Далі залишається  питання монополії на облгази з боку Фірташа…

Відтак, я думаю, що влада буде продовжувати йти у цьому керунку невеликими кроками до того часу, як зміниться уряд  і, ймовірно, керівництво «Нафтогазу». І таким чином  вони «доповзуть» до початку опалювального сезону, зменшивши процентів на 30-40 ціну на газ для потреб населення. Хоча цілком реально сьогодні зменшити ціну на газ удвічі і більше.

Щодо Зеленського, то таке враження, що він хоче це питання віддати уряду. Якщо це справді так, то тоді виходить, що він хоче зайнятись трьома ключовими президентськими напрямками, які прописані в Конституції України, окрім того, що він гарант Конституції: зовнішня політика, оборонні доктрина і безпека.

До того ж, якщо до цього додати контроль через призначення голови НБУ, то цих повноважень цілком достатньо, щоб у тепершніх тяжких умовах почати виходити із кризи.          

Повернення у парламент проросійської політичної сили на чолі з кумом Путіна Віктором Медведчуком. Ваша оцінка? 

Все таємне стає стане явним. Всі ж розуміли,  що є прямий альянс між Медведчуком і Порошенком. На словах взаємна критика, а потім нічні зустрічі чи то в Адміністрації, чи то вдома у Порошенка. Це ж все зафіксували журналісти. Очевидно, буде підігравання Медведчука Порошенкові і навпаки.  І це не буде спільне голосування. Зовсім ні. Це буде тактика штучного протистояння та інтриг. Це вже було, коли Порошенко останніми словами ображав того, кого він призначив у робочу групу з Мінських переговорів і який повністю провалив цю роботу.

Словом, почнуться більш відверті ігрища. Порошенкові до цього не звикати. Він же ж був засновником Партії регіонів… Порошенко повертається у своє середовища.

Чи зможе новообраний парламент протистояти п’ятій колоні?

Все буде залежати від майбутньої конфігурації парламентської більшості. Якщо це буде Зеленський –Медведчук – Бойко –  у що я дуже мало вірю, – тоді це російський реванш.

Якщо ми розуміємо, що це неможливо, тоді кілька інших варіантів.

Отже, Зеленський можу спробувати домовитись з так званими незалежними мажоритарниками, які, як відомо, дуже швидко втрачають цю незалежність, як тільки настають вибори.

Крім того, можлива набагато перспективніша конфігурація – Зеленський – Тимошенко – Вакарчук. Саме з трьох учасників, бо для стабільності голосувань треба мати принаймні 250 голосів.

Ви знаєте, що Парубій «розродився» сенсорною кнопкою, яку він народжував 5 років. Її треба було просто запустити, але цього не робили, бо треба ж було заплющувати очі не кнопкодавство. А тепер цьому край. І це принцип «Батьківщини». Кожен депутат голосує сам за себе. І такий підхід, як відомо, задекларували Зеленський і Вакарчук.

Власне, така конфігурація  Зеленський – Тимошенко – Вакарчук ніколи не дозволить російського реваншу. До таких ключових питань майбутньої коаліційної угоди, як-от, питання мови, освіти, курсу на НАТО та ЄС, безумовного повернення окупованих територій – ніхто не дозволить торкатися жодним брудним рукам. 

А як би ви оцінили ризик формування коаліції Зеленський – Медведчук – Бойко?

Як один до десяти до коаліції Зеленський – Тимошенко – Вакарчук.

На вашу депутатську думку, Голова Верховної Ради Андрій Парубій впорався із своїми обов’язками?

Чого не можна забрати у Парубія – це його  послідовної позиції українського націоналіста. Єдине, що це не може бути самоціллю. Самоціль – це відповідь на питання, а яку державу ми будуємо.  У цьому плані було завдано багато шкоди.  Зокрема, це повна безпринципність, якщо говорити про Закон про регламент. Це повна безпринципність, коли це стосувалось жорсткої позиції щодо незаконних дій  президента чи уряду.

Наприклад. У нас було кілька фактів, коли Порошенко відмовлявся підписувати закони, ухвалені ВРУ. Тобто, він їх і не ветував, і не підписував. У такій ситуація Голова РВУ мав би негайно підписати закон, щодо якого минув термін ветування. І закон до  друку.

На жаль, ми вже маємо такий прецедент за Президента Зеленського, якого нібито не переварює спікер Парубій. Чому ж тоді Парубій не підписав останні три закони, які Зеленський не заветував і не підписав?

Серед них, до слова, закон про спеціальні слідчі комісії, який відкриває шлях для реалізації законної процедури імпічменту президента і створення комісій, що зможуть контролювати діяльність виконавчої влади. Постає питання, якщо ти такий прихильник парламентаризму, парламентського контролю за виконавчою владою, то чому ти не підписав цей закон? У цьому і полягає безпринципність, про яку я кажу.

У нас новий президент, скоро буде і новий парламент – чи вдасться врешті розблокувати процедуру імпічменту президента?

Я в це не вірю. Якби так було б, то сам Зеленський вже підписав би згаданий закон. Верховна Рада ж його ухвалила… На моїй пам’яті, це, якщо не помиляюсь, десятий захід в цей закон.

Феномен політичного рейтингу Вакарчука?

На мою думку, це приклад того, що мало б стати домінантою у нашій політиці, але воно не народилось. Це той випадок, коли очікування було солодше, аніж результат. Це саме те, що сталось із Вакарчуком. Те, що чекали від нього на президентських виборах і тепер на парламентських -  феноменального злету, оригінальних ідей – це все захлинулось. Якщо порівняти Вакарчука молодшого і Вакарчука старшого, то Вакарчук старший – це величина: і як міністр в уряді Тимошенко, і як ректор, як організатор, як людина, яка глибинно зналася на проблемах. На жаль, Вакарчук молодший, на мене справляє враження вельми поверхневої особи, яка  десь чого навчилась, а чогось і не навчилась.  Гасла, гасла, гасла. Однак у нього є сильний бік – це людина, яка вміє навчатися. Це ж стосується і його команди. Там багато хто з оточення чи то Порошенка, чи то Яценюка і Гройсмана. Вони всі тепер осіли біля Вакарчука. Це не таємниця. Однак ці молоді  люди, за умови буде політичний стрижень, зможуть себе проявити. Головне, що вони себе не проявили, як свого часу  молода команда Черновецького у Києві.

Чи зможе Зеленський, вибачте за пафос, дати бій олігархам?                             

Це ключове питання. Адже головна вада сьогоднішньої України це те, що у нас далі панує олігархат. І через промивання мізків за сприяння телебачення, і через монопольні об’єднання, і через тиск на державні органи, і через можливість підкупи чиновників.

Остаточно все стане зрозуміло, коли ми достеменно довідаємось, що таке список Зеленського. Маю на увазі і мажоритарку, і партійний список. Подивимось, хто потрапить у парламент. І тоді одразу стане зрозуміло, чи олігархи мали на це вплив.

Друге – це рішення, які будуть ухвалюватися. Одне з них – ліквідація схеми Роттердам плюс – це удар по олігарху Ахметову.  Але схема Дюссельдорф плюс – що працює на інтерес Фірташа і Бойка – є чинною.

Також у нас триває знищення Енергоатому, який віддає в Енергоринок електроенергію по 56 коп., а далі її нам продають помітно дорожче. При цьому  Енергоатом, частка якого в електроенергетиці перевалила за 50%, гине і загибається без інвестицій.

Далі маємо монополії у сфері авіаперевезень і  на ринку нафтопродуктів.

А монополія на промивання мізків громадян через телебачення, що з цим будемо робити?

Це  будуть ті маяки, за якими і можна буде зробити висновок, що насправді відбувається в країні.

Дякуємо за розмову.