У Новому Роздолі зруйнували кінотеатр "Україна" з мозаїчним панно та інтер'єрним розписом "Наша дума, наша пісня, не вмре не загине..." 1985 р. авторства Володимира та Остапа Патиків.

Про це у ФБ повідомив Богдан Зятик, викладач Академії мистецтв.

Богдан Зятик: "Очевидно що знову ні будівля, ні панно, не мали статусу пам'ятки! Чому вона не була включена до реєстру? Також мозаїка точно не підлягала під дію закону про декумунізацію, оскільки не несла жодної тоталітарної символіки! Натомість, навпаки, малшаукраїнський національно-патріотичний характер! Це видно як в назві що є цитатою зі слів Кобзаря, так і синьо-жовтими кольорами, так і національними строями та символами України! Маркіян Мальський (Markiyan Malskyy) прошу Вас відреагувати на це варварство, і вжити необхідних заходів для притягнення винних до відповідальності та недопущення знищення українського мистецтва в майбутньому!"

Водночас Богдан Зятик повідомив: "За інформацією від Остапа Патика, ситуація є під контролем, причин для паніки немає, елементи мозаїки і розпису частково збережені, вони знаходяться в майстерні художника. Між Остапом Патиком і забудовником укладена угода про реконструкцію мозаїки на фасаді новозбудованого торгового центру, за кошти забудовника. Є оригінальний проект Володимира Патика. Міськрада Нового Роздолу проінформована щодо цих подій і залучена до цього процесу".

Ситуацію довкола кінотеатру у Новому Роздолі описав  "Вісник Розділля". Подаємо передрук статті "Кінотеатр: деталі переродження": "Одним із питань позачергового виконкому (міської ради Нового Роздолі) було надання дозволу на видалення зелених насаджень на земельній ділянці, яка перебуває в оренді для будівництва та обслуговування будівель по пр. Шевченка, 30-А (колишній кінотеатр), а саме – 2 горіхи, 2 каштани, 3 ялини, вишня, верба, береза (по одній) і 10 туй.

Як зазначили члени виконкому, дерев то шкода, але задля блага міста – зведення торгово-розважального центру з обов’язковим кінотеатром, які задекларував новий власник, треба чимось і пожертвувати. Нова будівля, поінформував забудовник, буде в чотири рази більше колишнього кінотеатру, тож без зрізки дерев ніяк не обійтися. Тож дозвіл дали. Натомість ТОВ «Торговий центр «Прийма» зобов’язано сплатити відновну вартість вищевказаних дерев, видалені дерева віддати на потреби ДП «Благоустрій» і як компенсацію надати місту 20 дерев для висадки навесні.

Також напередодні, у понеділок, 18 листопада, представник забудовника мав зустріч у міськраді із активними городянами – Володимир Дейнега, Олександр Трофим’юк, Надія і Юрій Толстільови.

Розпочалося все, напевно, із нашумілою історією щодо збереження мозаїки на відомому львівському магазині «Океан» при його перебудуванні новим власником. От і небайдужі і творчі новороздільці спохопилися – у колишньому кінотеатрі (спочатку – «Аврора», згодом – «Україна») є мозаїчне панно (старші новороздільці, напевно, пригадують його, молодшим же пропонуємо глянути на не дуже якісному, щоправда, старому фото), яке вартувало би зберегти, тому й ініціювали зустріч із новим забудовником.

Мало того, на зустріч прибув і художник Остап Патик, заслужений діяч мистецтв, доцент кафедри дизайну лісотехнічного університету у Львові, з колегою і родичем, членом експертної ради по реставрації монументальних творів Романом Патиком. Він і оповів історію народження цього мистецького новороздільського шедевру: «У 1984 році, коли працював у худфонді, отримав замовлення на оформлення кінотеатру в Новому Роздолі – розробити проєкт мозаїки на фасаді на тему фільмів Довженка і розписи в інтер’єрі кінотеатру на тему «Наша пісня, наша дума не вмре, не загине». Ці дві монументальні роботи – панно і мозаїчний розпис з батьком виконували вдвох з батьком – Володимиром Патиком.

У мене донині зберігся ескіз роботи. Пригадую, на той час це була не дуже, скажімо так, приємний для влади розпис зі словами Шевченка, навіть управління КДБ шпетило за націоналістичну цитату. Ми зацікавлені в збереженні цієї роботи, бо це елемент української культури, а як перестанемо цінувати своє, рідне, то можемо і перестати існувати як націяІ сьогодні ми пропонуємо рішення – зберегти ці розписи. Припустімо, можемо створити комісію, можливо, запросити Юрія Островського, завідуючого кафедрою реставрації Академії мистецтв, і визначитися, як зберегти, що відновити можна, що реконструювати. Ми маємо ескізи. Ми маємо досвід і готові допомагати».

Цікавим моментом виявилася і родинна прив’ֹязка художників до нашого міста: виявляється, як вони поділилися спогадами, знана у місті і одна з перших родин – сім’я Цьони, пан Ярослав і пані Нідзя, це родина Патиків, тож в дитинстві і юності вони часто бували в Новому Роздолі, тісно спілкувалися з двоюрідним братом Олесем Цьоною. Тому і вдвічі приємніше було працювати при будівництві нового кінотеатру у далекому 1984-му. Представник замовника - ТОВ «Торговий центр «Прийма» - поінформував про його плани: експерти, які оглядали будівлю кінотеатру, прийняли беззаперечне рішення про знесення будівлі до фундаменту, бо вона в аварійному стані. Нова споруда буде в 4 рази більше. Котловани рити нереально, бо там погані грунти, є плавуни, тому будуть бити «палі» і потім бетонні подушки. Так, у забудовника також є плани на відновлення мозаїки, напевно, не на тій стіні, бо ж будуть зносити всі до фундаменту. Забудовник готовий вкладати гроші, але раціонально, без надвидатків, бо тоді і далі занедбана будівля стоятиме роки. І реконструкцію планують якнайшвидше, бажано би, на квітень би звести стіни. За стільки років знайшлися нарешті бажаючі щось зробити, відновити в Новому Роздолі, тож блокувати їм роботу було би нерозумно. Треба домовлятися і вишукувати спільне, вигідне усім рішення.
Втім, розмова розпочалася.

А наразі забудовник звернувся до міської влади з проханням забезпечити освітлення вулиць міста поблизу будівлі кінотеатру, бо там дійсно дуже темно".