19 травня у Люксембурзі відбулася церемонія ексгумації праху лідера Організації українських націоналістів (ОУН), полковника Андрія Мельника і його дружини Софії.

Про це повідомив перший заступник голови Державного комітету України з питань телебачення і радіомовлення, чинний голова ОУН Богдан Червак, пише "Європейська правда".

За його словами, на церемонію ексгумації прибули уповноважені представники української влади – Офісу президента, МЗС, Українського інституту національної памʼяті.

"Все відбулося відповідно до церемонії його поховання у 1964 році : троянди, прапор ОУН, молебень, тужливий спів, сльози. Але цього разу була одна суттєва відмінність: полковнику найвищу шану віддавала незалежна Україна", – написав Червак у соцмережі Facebook.

Останки Андрія Мельника і його дружини вирушили в Україну. Їх планують перепоховати на Національному військовому меморіальному кладовищі (НВМК) на Київщині 24 травня.

За кілька днів до цього літургії за їхній упокій проведуть у Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві. Заупокійні богослужіння після прибуття останків з Люксембургу в Україну проводитимуть впродовж 22-23 травня.

Згідно з довідкою "УП Життя", Андрій Мельник – український військовий та політичний діяч, який був одним із найближчих соратників першого голови ОУН Євгена Коновальця, організатором формації Січових Стрільців у Києві та одним із засновників Української військової організації.

Софія Федак-Мельник стала дружиною Андрія Мельника в 1929 році після того, як чоловіка звільнили з польського ув'язнення.

Під час радянсько-німецької війни Андрій Мельник перебував у Німеччині, звідки керував діяльністю ОУН на українських землях. Його діяльність спричинила невдоволення гітлерівців, тому з 1942 року його утримували під домашнім арештом, а згодом перевели до концтабору Заксенгаузен.

Незадовго після закінчення Другої світової війни Мельник отримав запрошення Великого герцога Люксембурзького бути його гостем і з кінця 1945 року жив у Люксембурзі.

У післявоєнний період Андрій Мельник боровся за консолідацію емігрантських сил. У 1957-му виступив із програмою створення Світового конгресу українців, яку реалізували вже після його смерті. Помер 1 листопада 1964 року в Кельні.