На початку повномасштабної війни на Львівщину евакуювалась найбільша кількість вимушених переселенців. Серед них – Оксана Сінельнікова. Жінка була при надії, коли залишила свій рідний дім у місті Васильків, що на Київщині.

На 30-му тижні вагітності Оксана поїхала на малу батьківщину своєї бабусі у селі Нагуєвичі. Жінка зізнається, що було важко, адже дорога під звуки обстрілів та вибухів тривала майже 14 годин автомобілем.

"Хвилювання дали про себе знати. На 34-му тижні пізно ввечері я відчула неприємний дискомфорт внизу живота. Почалася кровотеча. Наша тітка, у якої ми жили, працювала в пологовому будинку Дрогобича багато років, тому вона відразу зрозуміла, що зі мною і мене негайно повезли до полового будинку. Мені було дуже страшно, маля билось в животі. Я погано пам'ятаю всі дії", – розповідає породілля.

Оксану одразу ж відвезли в операційну, а вже після її перевели до палати та показали новонародженого сина. Жінка назвала його Романом. Малюка з полового перевели до Неонатальний центр львівської обласної клінічної лікарні, де йому надали фахове лікування.

"Упродовж 25 днів ми перебували у відділі інтенсивної терапії і отримували належне лікування. За цей час я навчилася як правильно доглядати за сином. Після інтенсивної терапії нас перевели у відділення реабілітації, де за 15 днів лікарі-реабілітологи провели гарний курс лікування і масажів. Я і вся моя родина вдячні всім лікарям які були поруч, які допомогли виходити і зміцнити здоров'я нашого хлопчика!", – продовжила Оксана.

Зараз Романові майже 6 місяців, попри те, що хлопчик народився недоношений, він швидко розвивається.