«Ще надто рано про ЦЕ говорити, виросте – довідається!» – іноді статеве виховання дитини обмежується саме такою фразою. Та чи правильно це? І що пересічний першокласник має знати про своє тіло, взаємодію зі старшими та однолітками? 

Статеве самоусвідомлення в дитини

Учні Нової української школи мають безпечне середовище для розвитку, яке спільно забезпечують батьки та вчителі. Лише за таких умов стосунки в системі «вчитель-педагог-дитина» можуть будуватися на засадах взаємної довіри й поваги, що потрібні дитині для здорового психологічного розвитку, сприйняття себе, самоусвідомлення, дослідження світу. Саме тому статеве виховання дитини грає важливу роль у її всебічному розвитку. 

За словами сексологині Ірини Клекіт, здебільшого в 6–7-річної дитини вже є статеве самоусвідомлення й розуміння того, хлопчик ти чи дівчинка. Діти активно копіюють стосунки між батьками. Часом дорослі не усвідомлюють, наскільки діти вміють «зчитувати». 

«Батьки програмують дітей на їхнє подальше життя. Якщо вони спокійно ставляться до сексу, не бояться проявляти свої почуття й готові бути опорою та підтримкою для дитини, вона виросте сексуально здоровою», – переконана сексологиня Ірина Клекіт. 

Проте якщо мама і тато соромляться, уникають тем стосунків, сексу, то й дитина запам’ятає, що це щось дуже погане. Парадокс у тому, що чим більше батьки хочуть захистити дітей від чогось «грішного», тим більше наражають їх на небезпеку.

Статеве виховання попереджає насильство 

Згідно зі статистичними даними Лансаротської конвенції, кожна п’ята дитина стає жертвою тієї чи тієї форми насильства або сексуального розбещення, незалежно від статі, віку, кольору шкіри, соціального походження та віросповідання. Часто злочинцями є особи, яких дитина знає і яким довіряє. Проте найгірше, що більшість не розповідає батькам про те, що сталося.

На думку Ірини Клекіт, щоб виховати дитину щасливою, сексуально здоровою людиною, яка є в безпеці, батькам потрібно насамперед звернути увагу на власне ставлення до сексуальності. У цьому допоможе спеціальна література, яку батьки та діти можуть читати й обговорювати разом.  

Сексуальна освіта: про що розповісти дитині, перш ніж відправити до школи?

Сексологиня радить запам’ятати «Правило трусиків», у англійській абревіатурі – PANTS, яку утворено з перших букв п’яти основних правил, котрих батьки мають навчати дітей, починаючи з 2–3 років.

1. Інтимні частини тіла належать тільки дитині. Учіть дитину: частини тіла під спідньою білизною можна дозволяти дивитися й чіпати ТІЛЬКИ батькам і лікарю у виняткових випадках (гігієнічні процедури до певного віку або прийом у лікаря).

2. Тільки дитина може розпоряджатися своїм тілом, ніхто інший не має права до нього торкатися. Діти не завжди відрізняють «хороші» дотики від «поганих». Абсолютно неприйнятно, якщо будь-хто спостерігає за ними, дивиться чи торкається інтимних частин їхнього тіла. Те саме стосується й прохань подивитися чи доторкнутися до інтимних частин тіла іншої людини. Правило «Тут мене не торкайся» дає змогу визначити чітку та легку для запам’ятання межу – інтимні частини тіла під спідньою білизною.

3. Ні – означає ні. Дитина має право відмовити в обіймах будь-кому, навіть близькому родичу. Не можна руйнувати її особисті кордони, примушуючи до тісних тілесних контактів проти волі. Так створюється можливість агресивного злочинного втручання в її особистий простір.

4. Хороші секрети – погані секрети. «Секрет» – це одна з основних тактик осіб, що вдаються до сексуального розбещення. Ось чому дуже важливо розповідати дітям, що секрети бувають хорошими й поганими, а також намагатися створити вдома атмосферу довіри. Будь-яку таємницю, що породжує почуття неспокою, тривоги, страху або суму, слід розповісти батькам чи дорослим, яким дитина довіряє.

5. Розкажи правду, і тобі допоможуть. Дитина має бути впевнена, що її не сваритимуть за погані секрети. Заздалегідь треба обговорити з нею, кому з найближчого кола спілкування можна довірити свої таємниці.

Пам’ятайте, що дитина – це маленька людина. І роль батьків та вчителів – допомогти їй побудувати довірливі стосунки й захистити її. Чесність, щирість і відсутність табуйованих тем – шлях до безпеки та порозуміння. 

Анастасія Пасічна, журналістка проєкту «Навчаємось разом: дружня школа»

Цей матеріал був створений за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Його зміст є виключною відповідальністю партнера і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії.