Українська легкоатлетка Марина Килипко посіла п'яте місце у фіналі стрибків з жердиною на Олімпійських іграх в Токіо. Після змагань українка не стримала емоцій

Коментар після фіналу Марина давала крізь сльози.

Підготовка йшла добре. Думаю, що всі бачили, що я готова стрибати 4,70 мінімум тут. Я зробила все залежне від себе. Єдине, я вважаю, що має бути тренер.

Це стрибки з жердиною, це у кожного індивідуально і ніхто не зміг би мені допомогти. Чому тут немає мого особистого тренера, я не почула відповіді ні від кого.

Я просила, говорила, що мені потрібен тренер. Судячи з чемпіонату України, було видно, що я готова до Олімпіади. Мене годували обіцянками, рішення приймемо потім. До сьогодні я не почула чому немає мого тренера.

Це не тільки зі мною. Ще є Яна Гладійчук. І теж тренера не беруть. Чому так відбувається в нашій країні, я не розумію. За якими критеріями це робиться...

Я тричі слізно просила, що мені потрібен тренер. Добре, це потім, то не ми вирішуємо, то не той вирішує, то ще щось...

Зрештою мені не дали відповідь, а потім виклали список, після чого я зрозуміла, що немає сенсу битися головою об стіну.

Немає тренера – я стала п'ятою. А могла стрибнути набагато краще. Від себе залежне я все зробила.

Ти вбиваєш себе, тренується скільки років, скільки всього відкладаєш, а потім їдеш і залишаєшся в секторі сама. Я вийшла на розминку, на трибуні жодної душі з України.

У всіх тренери сидять, а я одна розминаюся. Через пів години, бачте, зволили прийти. Але особливо мені це нічого не дає, адже толку нуль від них. Ніхто не знає, як я стрибаю, що мені потрібно і для чого.

Мені потрібна підтримка мого тренера, більше мені нічого не потрібно. Дуже важко. Дуже багато хто підтримує і хотілося показати хороший результат.

Я задоволена що я п'ята, це гарне місце на Олімпійських іграх, але могло б бути зовсім по-іншому.

Тренер знає мене від А до Я. Ми 15 років разом і мені дуже не вистачало його", – сказала Килипко в ефірі каналу "UA: Перший".