У Гаазі 24 червня стартував саміт НАТО – на тлі глобальної нестабільності, внутрішніх розбіжностей у самому Альянсі та складної ситуації в Україні.

Подія зібрала лідерів 32 країн-членів у момент, коли єдність блоку під питанням, а нова американська адміністрація демонструє дедалі більше стриманості щодо України.

Україна – не пріоритет, але у фокусі

Попри те, що повномасштабна війна Росії проти України вже триває понад три роки, тема підтримки Києва не стане центральною на саміті. США, за даними Politico, не підтримали проведення засідання Ради Україна – НАТО. Причина – небажання адміністрації Дональда Трампа, який не зміг домогтися обіцяного миру, акцентувати увагу на українському питанні.

Очікується, що президент Володимир Зеленський візьме участь у заходах саміту – зокрема, у королівській вечері 24 червня, а також проведе низку двосторонніх зустрічей із лідерами країн ЄС. Натомість ймовірність розмови з самим Трампом лишається під питанням – попередня зустріч на саміті G7 зірвалася через достроковий від’їзд американського президента.

Про що (не) скажуть у підсумковій заяві

Генсек НАТО Марк Рютте пообіцяв, що Україна буде згадана у підсумковому комюніке. Утім, на відміну від рішучих заяв минулих років, цього разу очікується короткий і обережний текст, сфокусований на досягненнях самого Альянсу, зокрема Трампа, в питанні оборонних витрат. Підтримка Києва, ймовірно, обмежиться загальними формулюваннями.

Водночас, як зазначає «Європейська правда», уникнення прямої згадки про членство України може мати і позитивний ефект – дозволить зберегти вже набутий дипломатичний статус без ризику його ревізії.

Тінь Близького Сходу

Ще одним фактором, що відсуває Україну з порядку денного, стала ескалація на Близькому Сході. США завдали ударів по об'єктах ядерної програми Ірану, а Трамп поспішив заявити про досягнуте перемир’я між Іраном та Ізраїлем. Чи справді це спрацює – наразі незрозуміло. У Вашингтоні ці події вважають значно важливішими для міжнародної стабільності, ніж ситуація в Україні.

Головна тема – гроші

Ключовий фокус саміту – підвищення оборонних витрат країн-членів. Під тиском США НАТО погоджується на нову ціль – 5% ВВП на оборону (замість чинних 2%). Проти виступили Іспанія, Італія, Бельгія та Португалія, які побоюються скорочення соціальних бюджетів. Іспанія зуміла домогтися зміни формулювання у підсумковому документі – замість "ми" тепер вживають "союзники", що дає більше гнучкості.

Колишній постпред США в НАТО Курт Волкер попередив: ця гнучкість може в майбутньому спричинити нові конфлікти в Альянсі, якщо країни трактуватимуть свої зобов’язання по-різному.

Саміт "без простору для збоїв"

Щоб уникнути ексцесів і запобігти повторенню історії з достроковим від’їздом Трампа з попередніх зустрічей, цього року саміт зведено до мінімуму. Замість традиційних двох днів – лише 24 години. Два основні заходи: неформальна вечеря 24 червня і спільне засідання 25 червня. Весь акцент – на демонстрацію єдності та лояльності до США.

Що це означає для України

Україна на цьому саміті – не в центрі уваги. Жодних проривних рішень щодо членства чи нових форматів підтримки не очікується. Водночас сам факт згадки про Київ у підсумковому документі може стати невеликою, але важливою дипломатичною перемогою – у складній геополітичній грі, де Україна дедалі частіше виявляється на периферії уваги великих гравців.