У США силовики арештували кремлівського шпигуна Ігоря Данченка, який позиціонує себе як аналітика і політолога. Арештант був головним інформатором для створення так званого фальшивого «досьє Трампа», в  якому представлена вигадана змова передвиборного штабу Дональда Трампа із московською владою. Американські спецслужби звинуватили Ігоря Данченка у дачі фальшивих свідчень агентам ФБР.

За даними видання The New York Times, Данченка  узяли під варту 4 листопада 2021 року за результатами розслідування, яке провадить наполегливий прокурор Джон Дарем. Розслідувати обставини виникнення «досьє» його призначив іще Дональд Трамп під час своєї президентської каденції. У статті стверджується, що Данченко був головним інформатором колишнього британського розвідника-невдахи  Крістофера Стіла, який продав цю фальшивку Демократичній партії.

Крістофер Стіл, як головний експерт із питань  Кремля у британській розвідці МІ-6 кілька, років працював у Москві, де провалив дві спецоперації і подав у відставку. Сьогодні Крістофер Стіл є  одним із директорів приватної аналітичної компанії Orbis Business Intelligence з офісом у престижному лондонському районі Белгравія.

Перед початком президентської кампанії у США 2016 року Крістофер Стіл  приєднався до передвиборного республіканського штабу Трампа з метою збирати компромат на демократів. Проте досить швидко зі Стілом розпрощались, ймовірно через його нечистоплотну манеру участі в передвиборній кампанії.

Крістофер Стіл  не розгубився і перейшов у табір демократів. Там йому заплатили певні кошти, щоби він зібрав компромат тепер уже на Дональда Трампа. Після поразки Трампа чиновники Мін'юсту США від демократів намагались зупинити це розслідування стосовно Крістофера Стіла, проте не змогли. Прокурор Джон Дарем не поступився тискові демократів і хоче довести своє розслідування до логічного кінця.

В обвинувальному висновку для суду сказано, що Данченко усвідомлено вводив в оману співробітників ФБР, які його допитували. Зокрема він приховував свої контакти з представниками Демократичної партії. Данченко також сказав агентам ФБР, що отримував інформацію від анонімного московського абонента, особа якого нібито була йому відома. Інформація, яку повідомив цей анонім, містила твердження, що представники Дональда Трампа провадили переговори з Кремлем.

«Досьє Трампа» було опубліковане у виданні BuzzFeed у січні 2017 року. В цьому документі стверджується, що Дональд Трамп мав бізнес-інтереси в РФ, а спецслужби Кремля мають на нього компрометуючі матеріали. Американський спецпрокурор Роберт Мюллер дійшов висновку, що Москва насправді намагалася допомогти Трампові. Проте підтверджень свого внутрішнього переконання  Мюллер  надати не зміг.

В американському виданні сказано, що спецслужби США перевіряли Ігоря Данченка на співпрацю із московськими спецслужбами. Однак Данченко заявляв, що не є агентом Москви. Інформатором для наповнення досьє Данченко називав свого шкільного друга, причому він не вказував імені. У жовтні 2020 року видання Wall Street Journal опублікувало розслідування. Їхній співрозмовник, який працював у сфері національної безпеки, повідомив, що йдеться про колишню співробітницю РІА Новини Ольгу Галкіну, яка працювала на Кіпрі, а водночас імовірно числилась у штаті військової розвідки  Кремля або співпрацювала з нею.

Твердження Данченка, що він не причетний про путінської військової розвідки легко спростувати. У 2006 році Ігор Данченко і Кліффорд Гадді, обидва працівника американського аналітичного Brookings Institute, оприлюднили сенсаційне дослідження, що кандидатська дисертація Путіна є примітивним плагіатом. Від того часу Данченко зажив собі у США слави меткого ділка, який може роздобути важливу інформацію. Проте Данченко так і не повідомив, в який спосіб він отримав копію 200-сторінкової путінської дисертації «Економічна оцінка інвестиційних проектів транзиту нафти та нафтопродуктів», яку берегли яка зіницю ока.

Насправді ж першою звернула увагу на путінську дисертацію Марта Олкотт, співдиректорка проекту аль-Фарабі Карнегі у Центральній Азії. Не маючи змоги ознайомитись із текстом дисертації, яку офіційно неможливо було отримати, Марта Олкотт пішла іншим шляхом. Вона проаналізувала наукові статті, які були опубліковані з підписом Путіна перед захистом дисертації, і дійшла висновку, що путінська дисертація абсолютно нічого неварта з наукової точки зору. Оскільки дисертація вже була «спалена», її копію ймовірно і надали Данченкові, щоби він зробив собі ім’я в американських наукових колах та інкорпорувався в американський політичний істеблішмент.

Ігор Данченко постав перед суддею у будівлі федерального суду в Олександрії, штат Вірджинія, у білій сорочці та темно-зелених штанях. Він стояв, заклавши руки за спину, і слухав судовий процес. Його адвокат намагався заявити про його невинуватість, однак суддя наголосив, що про невинуватість говорити  завчасно. Після цього адвокат відмовився спілкуватись із журналістами.

А Данченка звільнили з-під варти і призначили дріб’язкову заставу в 100 тисяч доларів та інші обмежувальні умови на період розгляду звинувачень. Сідаючи у джип, що чекав біля входу в будівлю суду, Данченко не відповів на питання журналістів, чи він має  намір визнавати себе винним та укладати угоду зі слідством.

Спецоперація Кремля із його методикою відкритої підтримки під час виборів у президенти кандидата від Республіканської партії, як до, так і після виборів, мала мету дискредитувати Дональда Трампа в очах американських виборців. У Кремлі дуже хотіли бачити на посаді президента США Хілларі Клінтон, із якою Лавров весело тиснув на символічну кнопку політичного перезавантаження. Хілларі Клінтон повинна була стати другою Ангелою Меркіль, з якою Путіну було би комфортно вирішувати глобальні питання на власну користь. Але не склалось.

Ярослав Левків, приватний журналіст