Адміністрація президента Дональда Трампа оприлюднила нову Стратегію національної безпеки США — документ, який, на думку експертів, став найбільшим переглядом зовнішньої політики Вашингтона з часів початку холодної війни.

Про це пише Річард Хаас у колонці для Project Syndicate.

На відміну від попередніх стратегій, що часто були формальністю, нова версия відображає глибокий зсув у розумінні національних інтересів США. Документ демонструє радикальне переосмислення ролі країни у світі, засноване на принципах економічного прагматизму та жорсткого пріоритизування внутрішніх потреб.

Геоекономіка замість геополітики

Основний акцент зроблено на економічних і комерційних інтересах. США відтепер зосереджуються на:

• скороченні торговельних дисбалансів;

• реіндустріалізації;

• забезпеченні стійких ланцюгів постачання;

• захисті американських ринків.

Допомога іншим країнам поступається місцем інвестиціям, а розвиток традиційної енергетики — інтересам у викопному паливі та атомній енергетиці. Відновлювані джерела та кліматичний порядок денний фактично відсунуті на периферію.

Західна півкуля — головний пріоритет

Стратегія ставить Західну півкулю — Америку та сусідні регіони — на перше місце. Це пояснюють ростом занепокоєння щодо внутрішньої безпеки США, наркотрафіку й нелегальної міграції.

Хаас зазначає, що така фокусність створює новий «ефект Трампа», який за масштабом можна порівняти з доктриною Монро. США прагнуть впливати не лише на безпекові, а й на економічні процеси в країнах регіону.

Індо-Тихоокеанський регіон — другий за значенням

У документі наголошується на необхідності «перебалансування» економічних відносин із Китаєм та забезпечення принципу взаємності. Пріоритетом також визначено стримування конфлікту навколо Тайваню.

Примітно, що Північну Корею у стратегії не згадано взагалі, що залишає відкритими питання стримування ядерної загрози.

Близький Схід та Африка — на периферії

Вашингтон заявляє про намір скоротити участь у справах Близького Сходу — регіону, який 35 років був ключовим напрямком американської дипломатії та безпеки.
Африка також отримує мінімальну увагу.

Європа — найгостріша критика

Континент названо таким, що переживає економічний і цивілізаційний спад. Європейський Союз зображено як структуру, що обмежує суверенітет та свободу держав-членів.

У документі попереджають: якщо тенденції збережуться, у Європи може не залишитися достатнього потенціалу, аби бути надійним партнером США.

Водночас стратегія допускає, що Америці «знадобиться сильна Європа», але лише за умови зміни її поточного курсу.

Росія і НАТО — м’якіше формулювання

Росію не названо противником. У пріоритетах — «просування миру в Україні» та «відновлення стратегічної стабільності з РФ».
Щодо НАТО адміністрація вважає, що необхідно запобігти перетворенню Альянсу у «вічно розширюваний блок».

Експерти вбачають у цьому приховане схвалення концепції сфер впливу:

• США — у Західній півкулі;

• РФ і ЄС — у Європі;

• Китай — в Азії.

Відхід від традиційної ролі США

Хаас наголошує: стратегія не є ізоляціоністською, але США більше не позиціонують себе як «Атланта», який утримує світовий порядок.

Моральний аспект зовнішньої політики відсутній:

• значно менше уваги правам людини;

• небажання втручатися у внутрішні справи держав;

• акцент на прямих вигодах для американської економіки та безпеки.

Що це означає для світу?

Експерт прогнозує, що наступає епоха більш хаотичного міжнародного середовища, де традиційні союзники США будуть змушені адаптовуватися до нової реальності, а Китай і Росія отримають додаткові можливості для розширення впливу.

Колонка вперше була опублікована Project Syndicate та подана цілком у новій інтерпретації.