У ніч з 25 на 26 січня 2014 року, під час Революції гідності, ареною протистоянь між мітингувальниками Євромайдану та силовиками став Український дім.

Як повідомляє Укрінформ, після інформації про те, що у разі намагання влади зачистити вулицю Грушевського спецпризначенці зможуть атакувати людей з тилу, а саме з приміщення Укрдому, значна кількість протестувальників зібралася біля нього. Були зведені барикади. Розпочалися облога та штурм будівлі.

О четвертій ранку 26 січня силовики залишили приміщення і Український дім став територією Євромайдану. Згодом на даху Українського дому евромайданівці виявили набої до автомату Калашникова та карабіну Симонова.

Цього ж дня в багатьох регіонах України проходили масові акції протесту. Крім західних областей вони охопили також центральну Україну, зокрема Чернігів, Черкаси, Полтаву.

26 січня у Києві та Дніпрі попрощалися з Сергієм Нігояном та Михайлом Жизневським, застреленими на Грушевського 22 січня.

Сергія Нігояна поховали в його рідному селі Березнуватівка на Дніпропетровщині. Вшанування пам’яті загиблого євромайданівця провели в різних містах Дніпропетровщини, зокрема у Дніпрі, Кривому Розі та Нікополі.

Михайло Жизневський став першим, з ким прощалися на Майдані. Панахида за загиблим пройшла у Михайлівському Золотоверхому соборі. Після панахиди тіло Михайла пронесли вулицями Володимирською, Богдана Хмельницького та Хрещатиком повз Майдан Незалежності до барикад на вулиці Грушевського. Тоді ж вперше прозвучала пісня «Плине кача по Тисині», яка надалі стала неофіційним реквіємом-прощанням на похоронах загиблих на Майдані.

Михайла Жизневського поховали 28 січня на цвинтарі біля селища Стяг Праці у Гомельському районі Білорусі.