Про це на своїй сторінці у Фейсбуці пише журналіст Михайло Маслій.

Михайло Сливоцький: ”Усе в нашому житті від Бога. І гарна пісня також. Моя Ненька, слухаючи ”Пісню про Матір”, плакала і гордилася. За гарну українську співанку і за свого сина, якому вдалося принести радість людям”

Кумир не одного покоління українців має дуже рідкісний солов’їний голос — унікальний ультраліричний контртенор. Але воодночас мецохарактерний і народний, найвищий серед чоловічих голосів в національній естраді. Шанувальники української пісні знають і люблять співака як ”прикарпатського соловейка”.

Цим ім’ям нагородили його ще наприкінці шістдесятих років, коли після навчання в Коломийському педагогічному училищі та служби в армії став студентом Івано–Франківського педінституту і вийшов на велику сцену, на телеекрани та в радіоефір. Його високий ліричний чистий, дзвінкий та щирий тенор приємно полонить молодь і людей літніх. Бо ліризм Михайлового голосу ніби напоєний цілющою водою гірських потічків, виплеканий материнськими руками. Може, й тому, завдячуючи неньці, що виколихала його у тому чарівному пісенному світі, має Михайло в своєму репертуарі чимало пісень про найдорожчу на землі людину: ”Чорнобривці”, ”На калині мене Мати колихала”, ”Матусенька”, ”Пісня про Матір”...

Коли вслухаєшся в його голос, здається, до тебе промовляє сама душа співака — чиста і схвильована, ніжна і замріяна, вразлива і щемка до радості й болю людського. Пісні в його виконанні повсюдно сприймаються не тільки як такі, що несуть у собі дивовижний талант, чарівний художній світ, але насамперед як такі, що дивовижно позначені глибинною духовністю і велелюдською силою. Він співав на всіх материках планети, крім Антарктиди, навіть в Австралії та Африці є записи його пісень. Був першим виконавцем багатьох творів, народжених на слова і музику прикарпатських піснетворців: поетів Степана Пушика і Романа Юзви, композиторів Богдана Юрківа, Василя Їжака, Богдана Шиптура, Василя Якуб’яка.

Його творчість — ціла епоха в духовному житті України. За рівнем професіоналізму, виконавської культури і масштабам творчої діяльності Михайло Сливоцький стоїть поруч із найвизначнішими майстрами вокально–педагогічної роботи нашого часу. Митець немовби живе двічі: як учитель, що навчає і виховує студентів (а як вони його люблять та поважають!), і як самобутній артист, який завжди мав, має і матиме свого слухача.