Музей радіотехніки планують відкрити на Закарпатті цього літа. Про це Суспільному розповів колекціонер зі Сваляви Петро Дербаль. Чоловік відновлює радіоприймачі 20-60-х років минулого століття. Назбирав уже понад 250. Каже: радіостанції через ці приймачі слухали у дитинстві люди його віку, а також їхні батьки. Більшість техніки в робочому стані.

Про це пише Суспільне.

Петро Дербаль живе у Сваляві. Радіотехніку збирає понад 12 років. Чоловік розповідає: має колекцію з понад 250 приймачів: це з Великобританії, США, Франції, Швеції, Нідерландів, Угорщини, Польщі, Латвії, а також із колишніх Чехословаччини та Радянського Союзу. Ось таку жіночу сумочку-радіо брали з собою на пікнік у Канаді дівчата в 50-х роках ХХ століття.

"Це на батарейках лампова. Якісь станції зараз навіть ловить", — каже колекціонер.

Найбільшою прихильницею колекції він вважає свою кішку Жулю, яка лежить біля техніки і гріється під сонцем.

Петро Дербаль почав цікавитися радіо й телетехнікою ще в дитинстві, а потім в армії. Мав практику будувати військовий телецентр і обслуговував його 4 роки. Він не тільки збирає, а й ремонтує старі приймачі.

"Деякі приймачі потребують косметичного ремонту, наведення зовнішнього виду і ремонту внутрішнього. За тиждень може бути все готово. А деякі приймачі потребують запчастини, на які треба чекати роками. Деякі приймачі потребують капітальної реставрації. Розбираєш, вичищаєш усе, повністю реставруєш дерев’яний корпус зняттям старого лаку", — розповідає Петро Дербаль.

У його колекції — радіоприймачі від 20-х до 60-х років минулого століття.

"Радіо взагалі закінчилося в 55-му 60-х роках. Все, що можна було винайти, вже винайдено було. Все, що можна було реалізувати, реалізовано. Нового нічого не появилося, окрім того, що транзистори замінили лампи", — каже колекціонер.

Деталі для відновлення приймачів Петро Дербаль шукав на ринках, пізніше вже в Інтернеті, а також на аукціонах. Замовляє як в Україні, так і за кордоном. Вартість такої техніки, каже, різниться залежно від моделі, віку і країни-виробника. Колекціонери, розповідає, мають свій клуб любителів і можуть обмінюватися технікою.

"Дуже широкий діапазон цін. Є такі радіоприймачі, особливо у Європі і США, які можуть коштувати, як 3 сучасні автомобілі. Їх небагато є, але є. Існує своєрідний клуб колекціонерів старого радіо. І не тільки в Україні, а й за кордоном. Особливо у США. Кожне місто у США намагається мати якийсь свій музей радіо, клуб любителів старої техніки", — розповідає чоловік.

На Закарпатті також буде музей радіотехніки. Петро Дербаль хоче відкрити його у себе вдома у Сваляві. Тут розповідатиме не тільки про радіо, а й про телебачення. Відвідувачам покаже радянський телевізор 1949 року випуску, який, каже, транслював три канали.

Музей радіотехніки буде починатися з цього приміщення, де найстаріші приймачі.

Далі відвідувачів зустрічатиме Жуля (кішка, — Авт.), а також собака Санта.

Після цього туристів запросять до будинку і презентують радіоконсоль. Увімкнуть музику.

Всередині будинку є улюблена кімната колекціонера. Саме тут кожна шухляда чи комод — це не лише предмет інтер’єру, а радіоприймач.

"Мої найулюбленіші приймачі — це 1938 і 1932 роки. Чим вони знамениті? Це один із приймачів у 32-му році, який мав уже весь діапазон частот на той час і таку чутливість, що міг приймати зі США радіо "Ватикан", наприклад", — згадує колекціонер.

Музей радіотехніки запрацює влітку цього року, розповідає колекціонер. Каже: тут, крім музики (чоловік любить блюз і джаз), вдень можна послухати угорські, польські, румунські радіостанції на середніх і довгих хвилях. Уночі — до 30 радіостанцій. А на FM почуєте українські, а також радіостанції із найближчого прикордоння.