Рівно чотири місяці тому, 16 липня, в Україні відбулося посилення мовного законодавства — набула чинності стаття 23 стаття закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної". Завдяки їй присутність державної мови в публічному просторі офіційно збільшилась. Уся сфера культури і розваг, туристична галузь, книговидавництва, кіно і телебачення перейшли виключно на українську. Державна мова стала обов'язковою до використання й у закладах обслуговування, а на порушників почали впливати попередженнями і штрафами.

Як змінилася ситуація із використанням української мови, хто частіше порушує закон та над чим ще варто працювати, в інтерв'ю Суспільному розповів уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь.

— Які зараз маємо результати із дотриманням закону?

— Мені доводиться щодня отримувати звернення або скарги громадян України, що їхні права порушуються. Як захід України, так і південь, і схід України однаково кажуть про те, що все ще стаються порушення мовного закону. Тому щодня — не менше 20-30 звернень. А загалом ми отримали понад 3 тисячі таких звернень. Ми склали 97 актів про порушення, і кожен із них ми спрямовуємо на адресу тих чи інших суб'єктів із вимогою виправити.

Серед найпоширеніших порушень — це інформація для загального ознайомлення, якщо ми говоримо про вивіски тощо. Або це стосується сфери обслуговування: чи це супермаркет, чи це аптека, чи це заклад охорони здоров'я або правова допомога — всюди за замовчуваннями громадянам України мають надавати інформацію та обслуговувати державною мовою.

Цього року ми провели декілька виїзних моніторингів — у Києві, Дніпрі, Одесі та Харкові, на Закарпатті, в Ужгороді. Вони стосуються традиційних сфер, але в тому числі й порушення мовного законодавства з боку сфер, яким не властиво йти на такі порушення — це і сфера охорони здоров'я, сфера освіти, органи місцевого самоврядування, адміністративні послуги тощо. Дуже приємно відзначити, що у порівнянні з 2020 роком рівень володіння державною мовою в різних сферах значно зріс.

Але хочу підкреслити, що продовжується порушення низкою телевізійних каналів — вони продовжують транслювати серіали та фільми не державною мовою. По кожному із цих випадків ми проводимо роботу, вона є доволі ефективною та результативною.

— Хто на сьогодні із медіа є найбільшим порушником закону?

— У нас є велика частка тих медіа, які дотримуються мовного законодавства. Звичайно, тут хочу відзначити центральні телевізійні канали, які пропагують українське слово, виготовляють інформаційні повідомлення, проводять ранкові програми, регіональне мовлення виконується із дотриманням мовного законодавства.

А є ті, які, на превеликий жаль, пояснюють невиконання мовного закону складною економічною кризою. Я вбачаю основну причину в тому, що є ознаки саботажу. Тому ми надіслали звернення на частину українських телевізійних каналів. По частині з них ми проводимо заходи державного контролю. Таке інформаційне повідомлення надійшло на адресу Національної ради з питань телебачення та радіомовлення, а також на адресу секретаря РНБО України.

— Якщо говорити про скарги, то з яких міст вони надходять найчастіше?

— Фактично з 3 тисяч звернень, які надійшли до нас за ці 10 місяців 21-го року, кожне п'яте — від мешканців Києва або Київської області. Вважаю, що Київ як столиця України повинен розробити та затвердити місцеву програму розвитку і панування української мови.

Я є прихильником лагідної українізації, тому думаю, що чітка мовна дорожня карта — це і безкоштовні курси, й низка заходів на утвердження української мови, і підтримка книговидання і книгорозповсюдження, підтримка, в тому числі фінансова, книгарень, які популяризують українську літературу, телебачення регіональне і місцеве, інформація для загального ознайомлення тощо. Сподіваюся, що Київ і надалі буде тримати цю марку, але поки що ситуація з порушеннями у Києві є доволі кричущою. Звичайно, є порушення в інших містах так, скажімо, фіксують їх і в Харкові, вони є в Дніпрі, Запоріжжі, в Херсоні та Миколаєві, і на заході України такі порушення трапляються.

Але саме тому я нагадую про те, що закон треба виконувати. І на це є, крім всього іншого, запит суспільства. Українську мову можна почути також і за кордоном. Місяць тому, наприклад, українська стала офіційною в штаті Прудентополіс у місті Парана Федеративної республіки Бразилія.

— Ви раніше також говорили про те, що депутати час від часу порушують закон, говорячи російською в тих же кулуарах Верховної ради. Минулого тижня Ігор Терехов, який обійняв посаду мера Харкова, першу свою промову виголосив російською. Ви пропонували позбавляти мандатів депутатів, які здійснюють такі порушення.

— Я свого часу був депутатом, був головою обласної ради, працював народним депутатом України у Верховній раді 8 скликання, і попри те, що закону про мову не було, дотримання етичних норм і правил 10-ї статті Конституції, на виконання якої я присягав як депутат місцевої ради і Верховної ради, для мене було пріоритетом. Бо першими словами, які є у присязі будь-якого депутата є: такий-то, такий-то присягаю на вірність українському народові, зобов'язуюсь дотримуватися Конституції, законів, рішень. Це означає, що той, хто порушує мовне законодавство, фактично порушує і присягу.

— Ви зверталися до влади міст, аби ті перейменували деякі населені пункти, які досі носять у собі російські слова. Скільки на сьогодні в Україні є таких населених пунктів?

— Суржик у назвах населених пунктів вулиць, скверів, проспектів тощо — це може бути предметом моїх звернень до органів місцевого самоврядування. Ми проаналізували назви населених пунктів. Понад 18 тисяч таких прикладів у нас є, з яких ми відібрали близько декількох десятків і звернули увагу на те, що скажімо, назва міста Южноукраїнська, міста Луч, Южного, Надєждовки, Переводчикового — це русизми, які свого часу, очевидно, можливо, і мали українські варіанти, але сьогодні таких відповідників немає.

Я направив звернення до місцевої влади з тим, щоб вони розглянули можливість і запропонували, очевидно, якщо буде на це можливість, назву українською мовою. Назва російською може зберігатися, українською може бути іншою. Скажімо, Південноукраїнськ — міг би бути варіантом, місто Южне — може бути Південним. Мої звернення несуть виключно рекомендаційний характер.

— Чого не вистачає на сьогодні в Україні для того, аби підсилити цю функціональність української мови?

— Довкола мови дуже багато політики, а хотілося би більше результату і підтримки. З іншого боку, я все ще вважаю, що тільки тоді, коли українська буде всюди — і у сферах, і в побуті, в інформаційному просторі, і в стратегічних комунікаціях, і в питаннях, пов'язаних з пропагуванням української як однієї з найпоширеніших європейських і світових мов, — звичайно, ми будемо отримувати високі результати.

З яким величезним захопленням ми дивилися фільми або серіали, які були перекладені колоритною соковитою українською мовою — це справді було, як кажуть, смачно. І дуже погано, коли спекулювали на перекладах окремих серіалів або фільмів, буквально влітку — на початку осені, й казали, мовляв, не вистачає грошей на відповідний переклад. Тому чим більше роботи, а менше популізму, тим краще для всіх для нас, незалежно від того, який це закон — про мову, про культуру чи про освіту.