Перший офіційний транспорт до Аушвіца, більше відомого як табір смерті Освенцим, привіз 997 єврейських дівчат з окупованої Словаччини. Здебільшого їм не було й двадцяти років.

"Ми відкрили та закрили Освенцим", – розповість згодом одна з майже ста дівчат, які вижили, Едіт Фрідман. В таборі смерті назавжди лишилася її рідна сестра. Разом із сотнями тисяч невинних її вбили нацисти у газовій камері. Лише за їхню національність.

Масова та страшна метаморфоза, яка перетворила звичайних німців на катів та вбивць, призвела до загибелі шести мільйонів євреїв.

6 000 000.

Сьогодні у Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту, варто згадати саме про це. Бо й за три чверті століття після падіння Третього Рейху дегуманізацію інших за національною ознакою і досі використовують як знаряддя вбивства.

Ми з вами знаємо це на власному досвіді – сім років тому ми теж раптово перетворилися на "укропів" та "карателів".

І коли кисельови кажуть, що вбиватимуть, що "радіоактивний попіл" та "на Київ", ми віримо. І чистимо кулемет.

Ті, хто вижив у таборах смерті, говорять, що розповідають свої історії, аби це ніколи не повторилося. Аби катування та вбивство інших ніколи не могло бути виправданим.

Тому пам'ятаємо. Один з найстрашніших злочинів в історії людства.

Ніколи знов", - про це пише Фонд "Повернись живим".

Додамо, що сьогодні, 27 січня, в Україні й світі відзначають Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.

Цей День проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року, співавторами якої виступили 100 держав, в пам’ять про жертв нацистського терору під час Другої світової війни, повідомляє Укрінформ.

Україна на державному рівні приєдналася до відзначення цієї міжнародної дати у 2012 році (Постанова ВРУ від 5 липня 2011), хоч і була однією з шести країн-ініціаторів прийняття оонівського документа. 

Дата 27 січня обрана не випадково: саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц-Біркенау неподалік польського Освенціма. 

Варто нагадати, що Голокост з давньогрецької перекладається як «всеспалення» й означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933-1945 років. У ширшому розумінні, голокост – систематичне гоніння і знищення людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих. 

Офіційно визнано, що до 6 мільйонів євреїв було вбито протягом Голокосту, з них від 2,2 до 2,5 мільйони на території колишнього Радянського Союзу, значною мірою в Україні. Як відомо, одразу після окупації України нацисти розгорнули широку мережу гетто (найбільшим було Львівське), а згодом почали масово розстрілювати єврейське населення. Одними з найбільших і найвідоміших були розстріли у Бабиному Яру в Києві, але знищення євреїв України було систематичними і повсюдними. 

Світова спільнота цього дня не тільки згадує жертв людиноненависницької політики, але й засвідчує прагнення до боротьби з антисемітизмом, расизмом та всіма іншими формами нетерпимості, які можуть призвести до цілеспрямованого насилля стосовно окремої групи людей.