Ось уже кілька днів українські та міжнародні політичні кола обговорюють статтю Путіна «Про історичну єдність росіян та українців». Чому ця стаття викликала такий великий резонанс?

Зрозуміло, що не через якусь свою пізнавальну цінність. Такої в принципі не може бути, бо Путін не історик, не етнолог, і навіть не ідеолог, а той, хто заповзявся будь-якими методами практично відновлювати російські імперські проекти чи то у вигляді Євразійського простору, чи колишнього Радянського Союзу, чи то у вигляді Російської імперії поч. ХХ ст. Тому стаття Путіна – це особливий геополітичний маніфест, який розкриває приховані наміри та пріоритети зовнішньої політики кремля. А формуванню нових підходів в російській геополітиці завжди передувала серйозна пропагандистського-ідеологічна підготовка.

Проімперську спрямованість статті засвідчує її базовий посил: є нібито один народ (росіяни та українці) , а значить добре було б, щоб була й одна держава. Причому твердження Путіна про єдиний народ є більш цинічним, ніж в Російській імперії, бо там хоча б визнавали офіційно наявність трьох племен (великоросів, малоросів, білорусів) одного народу. А в СРСР хоча й говорили про єдиний радянський народ, але в розумінні політичної спільності, не заперечуючи наявність окремого українського етносу.

Основний нібито аргумент єдності за Путіним – це загальновідомі спекуляції навколо історичних назв «Русь», руський», які дійсно були широко поширені в Україні до ХХ ст., бо «русь», «русини» - це була історична самоназва українського народу, в той час як ні росіяни так себе не іменували, ні українці не вважали їх русинами, ні інші європейські народи. Але через спекуляції навколо цих слів кремль впродовж XVIII- XX зухвало привласнив історію Русі і найгірше – нав’язав ці підходи на міжнародному рівні. Сюди долучали цинічну дезінформацію про те, що історія України й українського народу починається нібито з появи назви «Україна».

Спекулятивні положення про єдиний народ спростовують й принципові відмінності їхнього етногенезу, на яких наголошував навіть класик російської історичної науки Ключевський, і величезна культурно-ментальна відстань між двома народами. Але в цій статті зовсім не ставилося за мету об’єктивно розкрити основні моменти історії двох народів, а було реалізовано головний принцип російської пропаганди – це жонглювання фактами, коли деяку об’єктивну інформацію змішують з цинічною брехнею і подають цей мікст як якийсь доконаний факт.

Поряд зі спотворенням етнічної історії значну увагу в статті приділено фальсифікації політичної історії України ХХ ст. та особливо пост майданних часів. В її основі дискредитація українських національно-державних політичних сил, які подано як несамостійні, винятково залежні від інших зовнішніх середовищ на фоні апологетики різних московських режимів. Ще один показовий і тривожний сигнал – цинічна дезінформація щодо формування державної території та кордонів України, при якій провідну роль в українському державотворенні приписано більшовикам.

Отже, про що свідчить сам вихід цієї статті? Насамперед про те, що український вектор в російській геополітиці буде провідним. І за всіма офіційними заявами очевидно, що ця геополітика буде надалі наступальною. Для цього для кремля є сприятливий момент: Захід не одностайний, боїться займати щодо Росії тверду позицію, нема й в Україні належної консолідації українського суспільства, а тим більше політикуму для протидії російським загрозам. Тому йти на жодні поступки, у тому числі й в українському питанні, путінський режим не має наміру.

А якими будуть основні напрями геополітичного тиску Росії на Україну? Це залякування військовим вторгненням, ескалація напруги на Донеччині з використанням маріонеткових ЛНР і ДНР через перманентні обстріли українських військових, економічна війна, міжнародно-політична дезінформація. Але найбільш небезпечними будуть політика мобілізації всіх проросійських сил та спроби дестабілізації політичної ситуації в Україні.

Мирослав Дністрянський, доктор географічних наук, професор кафедри географії України Львівського університету ім. І. Франка

Фото Прямий