• Головна
  • Новини
  • Неймовірна історія джазового музиканта, який прийшов до армії

16.11.2019, 23:30

Неймовірна історія джазового музиканта, який прийшов до армії

Найважливіше для творчої людини – це свобода. Свобода в діях, виборі, прийняті рішень та життєвому русі. Та чи знав Богдан Мовчан, 20-річний джазовий музикант, що саме цю свободу він віднайде у армії. В той самий момент, коли вперше сяде за свій музичний інструмент разом з оркестром 2 Галицької бригади Нацгвардії України.

Тато Богдана теж музикант і теж грає на барабанах. Вперше цей музичний інструмент своєму синові він дав у руки ще в початковій школі. Але Богдана він не зацікавив. Просто погрався і закинув. Коли ж йому виповнилось 10 і мама відвела хлопця до музичної школи, на першому ж занятті на барабанній установці хлопець зрозумів, що це справа усього його життя.

Мама дуже хотіла, щоб я грав на гітарі. Коли вела мене до музичної школи, то так і сказала «я запишу тебе в клас по гітарі». Коли прийшли до викладача і він запитав, на чому я хочу грати я сказав «на барабанах». Мамі довелось підкоритись.

Після музичної школи його шлях попрямував до музичного коледжу. Там хлопець грав на дуже незвичному для Україні інструменті, марібмі. Якраз тоді їх закупили у навчальний заклад.

Проблема в тому, що у наших навчальних закладах не навчають окремо грі на барабанах. Тому я навчався індивідуально. Іноді доводилось вставати о шостій ранку і одразу йти до коледжу. Займався там до 8 чи 9 вечора. Хотів відточити свою майстерність. Пізніше з хлопцями створили свій бенд, грали джаз. Та й до цього часу граємо, мали вже кілька концертів, записували пісні.

Але в певний момент постало питання «Що далі?». Навчальний заклад позаду. Звісно, можна було іти вчитись далі, а можна було почати працювати.

На той момент, коли я закінчив, підходив час, коли потрібно було йти на строкову службу. Чесно кажучи, це мене не дуже радувало. Я не міг уявити, як я проживу без свого інструменту півтора роки. Як я не зможу грати, коли цього вимагає моя душа. Тоді мій тато запропонував іти на контрактну службу але туди, де я міг би приносити користь і розвиватись. Тоді я подумав, що це, мабуть, теж не моє. Ну що я можу грати в духовому оркестрі? Який у них репертуар?

Тоді слова батька все-таки застрягли в голові у Богдана. Хлопець став думати над варіантами.

Я знав про оркестр 2 Галицької бригади. У нашому регіоні про нього відомо усім музикантам, та й не тільки. Оркестр часто дає вуличні концерти, їздить по західній Україні. Тут, на заході, люди дуже люблять запальну і народу музику, а музиканти оркестру на ній спеціалісти. Тому і запам’ятовують їх люди. Окрім того, в тому оркестрі вже служили кілька випускників мого коледжу, дещо старші за мене. Я звернувся до військової частини і виявилось, що є вакантне місце, помічника соліста оркестру. Я познайомився з колективом, деяких людей я трішки пам’ятав по училищу. Подивився репертуар, спробував грати. Так, ця музика була інша, але мені сподобалось.

В цьому колективі з джазового музиканта народився військовий. Зараз Богдан разом з іншими військовослужбовцями проходить підготовку молодого поповнення, незабаром присягне на вірність українському народові. Коли має вільну хвилинку, біжить до оркестрантів, аби взяти палички до рук та грати.

Розумієте, барабани – це моє все. Я хочу грати до кінця свого життя. Усім здається, що в армії інша музика, але тут я з’ясував для себе, що військові музиканти можуть бути різними. Джазовими, рокерами, народними, духовими. Тут настільки теплий і тісний колектив, що я ніде не зустрічав. Кожен один за одного, підказують, тренуються, підтримують. Я відчуваю, що знайшов для себе своє місце у житті.

Автор - лейтенант Аліна Новікова

  • Обговорення

    Завантаження плагіну facebook...

    ТОП

    ФОТО

    Відео

    Відео аварії за участі дитячого омбудсмена Миколи Кулеби

    Коментар

    Блоги

    Мирослав Дністрянський

    Чому після 28 років незалежності Україні знову загрожує втрата державності

    Наталя Тимчій

    Ціна квитка

    Юрій Никорак

    Ангели волі, Небесні й Земні

    Підпишіться на WestNews.info у Facebook: