Сьогодні, 12 листопада, у Національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» відбувся вечір спогадів про українського поета, літератора, члена Українського національного фронту та Української гельсінської групи, останнього Крайового провідника ОУН(Р) у підрадянській Україні Зеновія Красівського.

Про це повідомили в пресслужбі Львівської ОДА.

«Сьогодні виповнюється 90 років одному з найвідоміших членів Організації українських націоналістів Зеновію Красівському. Ця людина цікава тим, що зуміла перенести крізь своє життя ті ідеї, які починав», - зазначив модератор заходу, історик Микола Посівнич.

Своїми спогадами про Зеновія Красівського поділились ті, хто був знайомий із літератором, а також про поета та провідника розповіли дослідники українського визвольного руху.

Організатори заходу - Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» за підтримки департаменту внутрішньої та інформаційної політики Львівської ОДА. 

Довідково:

Зеновiй Красівський  – поет, громадський діяч. Народився 12 листопада 1929 року Член Української гельсінської групи (1979). Закінчив Львівський університет (1962).

У 1945 і 1947 роки тікав під час виселення його родини до Казахстану за співпрацю з ОУН. Таємно перебував у Львові. У березні 1949 року заарештований, засуджений до 5-ти років таборів і довічного заслання. Покарання відбував в Архангельській обл (РФ). 1953 році амністований, працював у шахті в м. Караґанда (Казахстан). 1959 році знову заарештований, утік до Львова.

Співзасновник Українського національного фронту (1964), програма якого передбачала мирні методи боротьби за незалежність України. Резонансу набув «Меморандум УНФ ХХІІІ з’їздові КПРС» з вимогою переосмислити національні проблеми в СРСР, припинити арешти й переслідування української інтелігенції, ввести українську мову в громадські і культурні установи УРСР.

24 березня 1967 заарештований, за звинуваченням у антирадянській діяльності, засуджений. Покарання відбував у Владимирській в’язниці (РФ), де написав поетичну збірку «Невольницькі плачі», що 1984 вийшла друком у Лондоні.

У 1972 році відправлений на примусове лікування до психіатричної лікарні в м. Смоленськ (РФ), від 1976  року – у Львові. Один iз засновників політичного об’єднання «Державна самостiйнiсть України» (1990). Наприкінці життя опікувався відновленням УГКЦ, керував будівництвом жіночого монастиря у с. Гошів (Долинський р-н Івано-Франківської обл). Від 1990 року очолював Провід ОУН.