Сьогодні минає 167-ма річниця від дня народження генія української нації Івана Франка.  З цієї нагоди на Львівщині вшанували пам'ять  видатного письменника, поета, публіциста, перекладача, вченого, громадсько-політичного діяча.

В межах заходів представники влади, громадськості, студентська і учнівська молодь поклали квіти до пам’ятника Іванові Франку, що на площі перед Львівським національним університетом, названого на честь Великого Каменяра.

«Іван Франко знаний нами, як борець, який прожив своє життя з почуттям обов’язку перед своїм народом. Знаний нами, як геній слова, автор неймовірної поезії та прози. Сьогодні ми не просто вшановуємо пам’ять митця, але й вкотре нагадуємо українцям про наших неймовірних письменників, які у творах плекали любов до свого краю, відчуття гордості за свою націю», - наголосив заступник начальника Львівської ОВА Іван Собко.

Іван Якович Франко – видатний український письменник, поет, перекладач, публіцист та громадсько-політичний діяч. Народився 27 серпня 1856 році в прикарпатському селі Нагуєвичах Дрогобицького району на Львівщині.

Перші вірші почав писати перші вірші під час навчання в гімназії. Наприклад, вірш «Великдень» (на жаль не зберігся донині), він присвятив покійному батькові.  Після гімназії вступив на філософський факультет Львівського університету.

За громадсько-політичну діяльність, яку кваліфікували,  як соціалістичну пропаганду, Франко 4 рази був ув’язнений австрійською владою. Унаслідок першого арешту змушений був перервати навчання в університеті, проте пізніше відновив його.

1890 року став одним із засновників та першим головою Русько-української радикальної партії (РУРП). Через три роки Франко блискуче захистив у Віденському університеті дисертацію та здобув учений ступінь доктора філософії.

1899 Франко вийшов зі складу РУРП і приєднався до Української національно-демократичної партії. За підтримки Михайла Грушевського став дійсним членом Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ), відтак відійшов од активної політичної діяльності і присвятив себе літературній і науковій праці. 

Був одружений з Ольгою Хоружинською, з якою виховував чотирьох дітей – трьох синів (Андрій, Тарас, Петро) та доньку (Анна).

Останнє десятиріччя Франкового життя минало переважно в самоті та фізичних і психологічних муках. Починаючи з 1908 року Франко страждав на тяжку психофізіологічну недугу, унаслідок якої мав деформовані й паралізовані руки. Це значно утруднило йому продуктивну літературну й наукову працю, якої він, одначе, не припиняв до самої смерті.

Помер Іван Франко 28 травня 1916 року. Похований на Личаківському кладовищі. Висувався на здобуття Нобелівської премії.