— Напередодні нового свята Дня Української Державності, яке цьогоріч відзначатимемо вперше, гортаю у своїй пам’яті сторінки історії нашої країни, які стали переломними у будівництві України — незалежної, суверенної, самостійної...

Однією з таких є 14 березня 1990 року — день, коли вперше в Україні над ратушею у Стрию замайорів синьо-жовтий прапор... Після цього у кожному українському місті та селі гордо і без страху вивішували на будівлях національні стяги.

Цей омріяний, виношений у серцях мільйонів прапор символізував початок нової епохи не тільки в країні, але насамперед у головах мільйонів людей. Його розвіяне вітром полотнище збурило хвилю, що прокотилася Україною, і завершальним акордом став День Незалежності, який і утвердив нашу державність.

...Відвідуючи в наших лісах та Карпатах місця криївок, не раз питав себе, як ці люди роками могли жити під землею, щомиті бути готовими у разі викриття вчинити самогубство, щоб часом під тортурами не зрадити побратимів. Саме любов до рідної землі давала їм міцність духу, вишколювала та гартувала їх як абсолютних воїнів — супергероїв. Вони місяцями, а іноді й роками були добровільно ув’язнені в криївках, залишаючись, по суті, незалежними у своїх серцях, бо свідомо обрали шлях боротьби та присягнули на вірність Україні. Вони плекали вільну Україну! Вони творили роками у мріях Українську державність.

Хто б міг подумати, що і в наш час, коли люди так звикли до благ цивілізації та безтурботного життя, йтимуть на подвиги за Україну вже інші — такі ж молоді і цілеспрямовані — і так само покидатимуть рідну землю зі словами «Слава Україні!».

У цей День Української Державності маємо борг перед світлою пам’яттю всіх тих, хто поклав життя на вівтар нашої України. Маємо їх шанувати і розповідати про них дітям, онукам, виховуючи на їхніх прикладах культ українця-патріота! Це велика і важка праця, але це має сенс! Маємо виховувати в дусі патріотизму молодь і цілеспрямовано формувати націю переможців.

Любімо нашу землю, плекаймо Україну, її незалежність, її державність у наших серцях, і тоді посягання зовнішніх та внутрішніх ворогів будуть марними, бо матимемо чіткий орієнтир, який заздалегідь визначить і покаже нам, хто є хто. Бо державність починається не з дати в календарі, вона бере початок у серці кожного з нас.

http://www.golos.com.ua/article/362668